chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні зняли фільм про репресованих бандуристів та лірників

14 січня 2013 о 16:13

Режиссер Олесь Санін завершив зйомки нового художнього фільму «Поводир, або Квіти мають очі», який розповідає про трагічні події 1934 року: про розстріл 200 українських кобзарів та лірників.

Про це повідомляє «День» з посиланням на ВолиньPost.

У стрічці сліпих кобзарів зіграли як професійні актори, так і пересічні незрячі люди, яких відібрали для зйомок у кількох українських містах.

В основу сюжету покладений реальний факт 1934 року, коли всіх кобзарів та лірників етнографічна комісія Академії наук УРСР запросила на з'їзд до Харкова з нагоди Республіканської олімпіади міста і села. Однак насправді 200 музикантів завезли до лісуі розстріляли.

У фільмі американський підприємець Майкл Шемрок разом із своїм десятирічним сином Пітером приїжджає до Харкова, щоб обміняти трактор на зерночерез економічні труднощі в США. Він стає «американським комуністом» і лишається жити в Україні. Незабаром він натрапляє на секретні документи про репресії в Україні. Через що його вбивають,а син змушений тікати: йому допомагає сліпий бандурист Іван Кочерга.

Маленький хлопчик стає єдиним живим свідком подій під Харковом, коли в лісі страчують і Кочергу.

Сина американця, який став жертвою радянської репресивної системи, зіграв правнук відомого політичного в’язня радянських концтаборів Михайла Сороки. В епізодах задіяні також відомий актор Федір Стригун, поет Олександр Ірванець, співачка Джамала.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути