Є у Києві Національний музей російського мистецтва. У світлі взаємостосунків із РФ, яка анексувала український Крим і веде на Донбасі офіційно неоголошену війну, ця назва виглядає щонайменше дивно, пише Україна молода.
Навряд чи російськими можна назвати зразки давньоруського мистецтва. Або, скажімо, Росія собі приписує портретиста Володимира Боровиковського. Але родом він з України, народився в Миргороді. І Михайла Врубеля ніхто не вважає представником суто російського мистецтва. Бо саме у Києві, куди майстер приїхав 1884 року для реставрації давніх і створення нових розписів у Кирилівській церкві, почався його самостійний творчий шлях.
Минулого тижня в Київраді голосували за перейменування Київського музею російського мистецтва. Депутат Олена Єскіна запропонувала назвати заклад «Галерея Терещенків». Причиною для такої ініціативи стала причетність знаменитої меценатської родини Терещенків до формування колекції, яка згодом стала фондом музею. До того ж музей розміщується у колишньому будинку Терещенків.
Рішення про перейменування не прийняли. Питання планують винести на громадські слухання. Тим часом опубліковано лист наукових співробітників Київського музею російського мистецтва, де вони пояснюють, чому не бажають перейменовувати музей. До речі, ситуація зі зміною назви музею періодично виникала з 1991 року, це навіть обговорювалося на рівні Верховної Ради України, коли ініціювали й перейменували вулицю, де стоїть музей, на Терещенківську (була Рєпіна).
«Кілька поколінь науковців формували зібрання цього музею, протягом багатьох років досліджували його історію, готували та друкували матеріали на основі архівних документів. Ці матеріали наочно і переконливо демонструють логічність створення Музею російського мистецтва у 1936 р., — йдеться у листі.
Колекція і експозиція Київської картинної галереї, що була відкрита 12 листопада 1922 р., складалися з націоналізованих пам’яток, що зберігалися у музейних фондах Києва, Москви та Ленінграда. Таким чином в основу зібрання та експозиції Київської картинної галереї покладено приватні колекції Києва, Харкова, Яготина, Білої Церкви, Москви, Ленінграда та ін. До її складу увійшли не тільки твори з колекції родини Терещенків, а й із зібрань Гансена, Потоцького, Рєпніних-Волконських, Мурашка, Квятковського, Жученка, подружжя Ханенків, Оливів та багатьох інших.
Із самого початку існування Київської картинної галереї виникли складнощі зі створенням повноцінної музейної колекції. На основі матеріалів музейних фондів таку можна фактично було створити тільки з творів майстрів російського мистецтва».
Нинішні працівники музею нагадали, що «у 1934 р. Київська картинна галерея (на той час — Національна картинна галерея. — Ред.) увійшла до об’єднаного Державного художнього музею як відділ російського мистецтва, у 1936 р., відповідно до постанови уряду про роз’єднання музеїв (від 11.11.1935), стала називатися Музеєм російського мистецтва».
Одна з причин для збереження старої назви у музейників така: «Музей здійснює значні виставкові проекти, репрезентуючи Україну світовій спільноті, а назва Київський національний музей російського мистецтва стала «брендом». Враховуючи все це, колектив музею не вважає за можливе змінювати назву — яку вже знають у світі, музейних інституціях, наукових колах тощо». Вони запрошують небайдужих киян, громадськість, науковців і колег-музейників висловити свою думку з приводу перейменування.
