Була собі на світі Маргарита. І був Майстер, коханий її. І був Михайло Булгаков. І жили вони всі у Києві. Від лисої гори, що видніється неподалік Московського мосту й аж по славетний Поділ – скрізь живе містичний булгаківський дух. Тож саме у столиці України живуть прототипи таких персонажів, як кіт Бегемот, критик Берліоз та Понтій Пілат, а ще в Києві були і свої відьми, розповіла Ера Медіа екскурсовод і булгаковед Анастасія Красовська.
Той самий трамвай
Чи не кожен палкий прихильник роману знає, яке виняткове місце посідає в ньому трамвай. Втім, мало хто знає, що говорячи про фатальний транспортний засіб, Майстер Булгаков згадував саме Київ, бо не було в той час трамваю на Патріарших Ставках у Москві. Навіть його перша дружина Тетяна Лаппа у своїх спогадах обурювалася: “ Ну не було на Патріарших ніяких трамваїв!”.
Голова Берліоза
Цікава будівля є на Подолі. Наразі там Подільський районний суд. Та й у булгаківські часи тут теж знаходилося царство Феміди. А знаменитим воно стало завдяки двом гучним справам. По-перше, саме тут розглядалась Справа Бейліса, бідолахи, якого звинуватили в людському жертвоприношенні. Врятувати його від невтішного вироку змогли слова чесного й справедливого священика Глагольєва про те, що євреї ніколи не замішують мацу на людській крові.
По-друге, тут судилася дружина Розваровського, горе-чоловік якої заповів свою рідну макітру науці. І коли вирушив він у вічну подорож на той світ, бідолашна жінка морально не була готова до прощання з головою свого коханого. Втім, угода є угода, суд все ж забрав належне науці (себто, голову).
Ось такі перепитії іноді трапляються навколо органу на плечах. Булгаковеди припускають ( і Анастасія Красовська серед них), що саме ця ситуація й підказала Булгакову образ Берліоза та його зниклої голови.
Понтій Пілат
У білому плащі, з кривавим підбоєм...сидить п’ятий прокуратур Іудеї на стіні Володимирського собору в Києві. Герой малопомітної фрески Сведомського “Суд Пілата” став прообразом того самого Понтія з роману. Хіба що він на фресці не такий змучений та втомлений, яким його зобразив Булгаков.
До речі, є версія, що ім’я собаки Пілата Банги пішло від імені другої дружини письменника Любові Білозерської, яку він ласкаво називав Любанго або Банго.
Чоловік із котячим обличчям
Один відомий київський архітектор, творець будівлі Педагогічного музею, Альошин Павло Федоточич був дуже схожий на кота. Ну просто справжнісінький котяка. Тож не дивно, що саме він став прототипом знаменитого Бегемота. Крім того, Альошин, як і його образ у романі, полюбляв випити та смачно поїсти. Ну це вже точно не простий збіг обставин!
Київські відьми
Міські легенди розповідають, що відьми в столиці були явищем не аж ніяк не рідкісним. Ходили чутки, що мали чародійки крем, який повертає молодість кожному, хто ним скористається. Саме так сталося і з Маргаритою. Чи не столичні відьми підказали їй рецепт?..
А найвідоміших з них – Ірицю й Босорку, — люди взагалі панічно боялися. Бо ті, заходячи в ресторан, брали з собою кота. А як хтось зробить зауваження, то потім шукає пацюків у себе в штанях.
Варенуха та кінь
Зараз всі знають Варенуху як героя “Майстра і Маргарити”, начальника Вар’єте. А насправді, варенухою називали відомий український напій із горілки та сухофруктів. На жаль, рецепт уже майже забутий, а ось приказка “випити на коня” популярна й досі. А пов’язана вона саме з варенухою.
Настояний на сухофруктах напій розливали в пляшки, в ось фрукти використовували для лікування невеличких ран у коней. І коли гості йшли додому, вони просили фрукти нібито для лікування тварини. Зрозуміло, для чого їх використовували насправді!
Маєток Маргарити
Дім, розташований на Андрієвському узвозі 15, має доволі поетично-містичну історію. По-перше, його прозвали Замком Річарда – Левове Серце за готичну красу. По-друге, в ньому жили привиди. Принаймні людям так здавалося через дивні звуки з димарів, які створювали розлючені пічники, що залишились без зарплатні. А по-третє, саме цей дім став прототипом готичного маєтку Маргарити, де вона проводила своє нещасливе подружнє життя та тужила за майстром.
Ось такий він, роман “Майтер і Маргарита” та наш таємничий Київ. Скільки ж можна знайти секретів, якщо придивитися уважніше!..
