chrome firefox opera safari iexplorer

В 2016 році в Україні змінюється порядок присудження вчених звань

29 грудня 2015 о 10:38

Міністерство освіти і науки звертає увагу вчених рад ВНЗ та наукових установ на те, що з 1 січня 2016 року набирає чинності порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань. Про це йдеться у відповідному листі відомства.

У зв’язку з цим, у Міносвіти повідомляють, що атестаційні справи здобувачів вчених звань професора, доцента і старшого наукового співробітника, які будуть розглянуті вченими радами до 31 грудня 2015 року відповідно до Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2008 р. № 1149, та пунктів 31-36 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою КМУ від 24.07.2013 р. № 567, прийматимуться міністерством до 15 січня 2016 року.

Як відомо, наприкінці серпня Кабінет Міністрів ухвалив постанову «Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України «Про вищу освіту», якою вводиться в дію новий порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, а також зразки державних документів про присвоєння вчених звань.

Зокрема, новий Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, що набере чинності з 1 січня 2016 року, визначає механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими радами наукових установ.

Документом передбачено, що вчені звання професора та доцента присвоюватимуться особам, які професійно провадять науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. У свою чергу, звання старшого дослідника будуть присвоювати особам, які професійно провадять наукову або науково-технічну діяльність.

Передбачено, що вчені звання присвоюватимуть вчені ради, а рішення вчених рад затверджуватиме атестаційна колегія МОН.

Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, які матимуть: науковий ступінь; вчене звання доцента або старшого дослідника; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; сертифікат Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.

Також для присвоєння звання професора необхідно мати опубліковані наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, а також мати досвід підготовки докторів філософії або кандидатів наук.

Вчене звання професора також може присвоюватися діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах та педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця.

Для отримання звання професор діячам культури і мистецтв необхідно мати: відповідно почесне звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України», «Заслужений діяч мистецтв України»; вчене звання доцента; стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників; значні особисті творчі досягнення; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2, також необхідно мати публікації наукових праць у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав.

Разом з тим, вчене звання доцента буде присвоюватися працівникам вищих навчальних закладів, які мають: науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; сертифікат з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Також для отримання звання доцента необхідно мати публікації наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз.

Вчене звання доцента може присвоюватися також діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах, педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця.

Для отримання вченого звання доцента кандидати з числа діячів культури і мистецтв повинні мати: відповідно почесне звання «Народний артист України», «Народний художник України», «Народний архітектор України», «Заслужений діяч мистецтв України»; стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників; значні особисті творчі досягнення; публікації наукових праць у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав.

Відповідно до урядової постанови, вчене звання старшого дослідника присвоюватиметься працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат мовної освіти на рівні не нижчому В2 та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.

Згідно з новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань, атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН.

Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН скасовуватиме рішення вченої ради та відмовлятиме у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

Державним документом про присвоєння вченого звання є атестат про вчене звання. Інформація про серію та номер атестата про вчене звання буде занесена до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Особи, які отримали атестати про вчені звання до набрання чинності новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань (1 січня 2016 року) і отримують надбавку за вчене звання у розмірі, меншому за граничний розмір, за бажанням мають право пройти переатестацію з 1 січня 2017 р. відповідно до порядку, встановленого МОН.

Також урядовою постановою визначено, що в Україні визнаватимуться дійсними та не підлягатимуть обміну атестати, що видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації до 1 вересня 1992 року, а також атестати, що видані Вищою атестаційною комісією та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

Джерело: Твоє місто
Розділи: Новини освіти

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути