Меджибізький замок – легендарне давньоруське укріплення, що успішно протистояло татарським навалам. Місто розкинулося на високому лівому березі Південного Бугу, в який впадає притока Бужок. Звідси й походить назва Меджибожа. Уперше укріплення згадується в Руському літописі в 1146 р. У XIV ст. великий князь Литовський Ольгерд починає будувати тут фортецю.
За час його правління перебудовується замок, споруджується палац, а 1586 р. – церква. В її інтер'єрі збереглися фрагменти розпису XVI ст. 1593 р. місту надали Магдебурзьке право й незабаром воно досягло рівня Києва за чисельністю населення. Фортеця контролювала найважливіші торгівельні шляхи – Чорний і Кучманський. Довжина фортеці – 130 м, ширина – до 85 м! Товщина мурів XV ст. становить 1,8 м, а у вежах досягає 4 м! Наприкінці XVII ст. мури з боку палацу підперли потужними контрфорсами, а для захисту від ядер їх на 4–5 м знизу засипали землею. На території фортеці пригортають увагу палац (XVI ст., на реставрації) і церква (1586р., фрагменти розписів XVI ст.). З 1731 р. містом володіли князі Чорторийські – найбагатша родина в Польщі. Вони перебудували фортецю і надали їй елементів розкоші й вишуканості. Поруч із замком – руїни домініканського костелу (1600). У місті збереглися два цікавих турецьких обеліски XVII ст., які стояли над могилами турецьких воєначальників, і оборонна каплиця ротонда XVI–XVII ст. З Меджибожем пов'язано безліч історичних подій. Він відігравав важливу роль під час Визвольн" війни 1648–1654 pp. 1790р. у замку розташовувався штаб польського героя Тадеуша Костюшка, 1917р. – генерала Павла Скоропадського, де він почав українізацію царської армії. 1846р. у місті побував Тарас Шевченко. Меджибіж – батьківщина хасидського руху (релігійно-містична течія в іудаїзмі), основні принципи якого розробив засновник цього руху Ісраель Бааль Шем Тов (1700–1760). На єврейському цвинтарі міста спочиває його прах.
1772 р. у Меджибожі народився його онук Рабі Нахман – праведник, якому поклоняються хасиди. Його могила в Умані. Про перебування в місті турецького гарнізону нагадують дві колони-каплиці (XVII ст.), побудовані над могилами турецьких воєначальників. Свідчення колишньої розкоші міста – руїни Свято-Троїцького домініканського костелу (1632), висадженого в повітря 1962р., і православної Свято-Успенської церкви, яку в 1959р. розібрали на цеглу. Останніми роками Меджибіж – місце паломництва хасидів з усього світу, які приїжджають поклонитися пороху засновника цієї течії іудаїзму, Ісраелю Бен Еліезеру, або “Бааль Шем Тову” (скорочено Бешту). Надгробки на старому єврейському цвинтарі. У Меджибожі мистецтвознавці вважають унікальними й одними з найкрасивіших в Україні.
