В день 30-річчя Чорнобильської катастрофи, коли мова йде про соціальну політику держави стосовно чорнобильців (точніше, її повну відсутність), спроби очільників держави якимось боком доторкнутися до героїзму і мужності чорнобильців виглядають не лише необґрунтовано, а й аморально.

Нагадаю, нам у парламенті лише з третьої спроби вдалося повернути доплати для простих працівників зони відчуження. Більше того, уряд, який вчора відрапортував, що він повертає чорнобильцям ці доплати, насправді складається з тих депутатів, які були категорично проти і не голосували за це у парламенті! Але сьогодні треба було прозвітувати, що уряд щось зробив. Тому те, що попередній уряд заветував, а нинішні очільники уряду заперечували, то зараз, будучи змушеними виконувати Закон, вони намагаються приписати собі як власну заслугу…

Насправді ці доплати – лише піщинка в системі забраних соціальних програм, яких потребують чорнобильці. Передовсім, їх потребують ліквідатори аварії 1986 року, інваліди та родини чорнобильців, які виховуються без батька. Нагадаю, що наш законопроект про соціальний захист чорнобильців напередодні 30-річчя трагедії був заветований через позицію і уряду, і Президента…

Аналіз ситуації та моя діяльність як Голови парламентського комітету з питань екологічної політики підказують, що найбільш правильний на сьогодні спосіб підтримки не лише чорнобильців, а й усіх пільговиків – піти шляхом рівно протилежним тому, який нав’язав Президенту Порошенку та, відповідно, уряду Яценюка і уряду Гройсмана Міжнародний валютний фонд.

Маю на увазі утримування мінімальних пенсій, зарплат і прожиткового мінімуму на антилюдській межі і водночас переведення в режим можливого виживання пільговиків через різного роду субсидії, виплати, доплати.

В умовах корупційної держави, якою є Україна, кожна теоретична пільга чи субсидія – це складна процедура, починаючи з морального приниження і закінчуючи можливими корупційними маніпуляціями. Адже, скажімо, пільговий проїзд, поки дійде до конкретного пенсіонера, чорнобильця чи учасника війни, буде розкрадений місцевою владою та транспортними структурами.

Всі діючі безплатні пільги так само обросли цілою системою корупційних схем. Тому для людей, які заслужили підтримку держави своїм героїзмом, мужністю чи втратою здоров’я, сьогоднішні субсидії, пільги чи доплати повинні бути складовою їхньої справедливої пенсії. І ця справедлива пенсія даватиме їм можливість, в разі необхідності, і скористатися транспортом, і купити ліки.

Тому, якщо говорити про те, чого сьогодні потребують чорнобильці від української влади, то це – ПОВАГИ. І ця повага повинна бути трансформована не в чорнобильську пенсію, з якої вираховують податки, а в ту СПРАВЕДЛИВУ пенсію чи ГІДНУ зарплату, яка забезпечить їм людське життя, а не виживання!

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»