chrome firefox opera safari iexplorer

Всеукраїнський національний конгрес творив суверенну Україну

19 квітня 2016 о 13:00

19 квітня 1917 року у Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес. Він перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію.

19 березня 1917 року у газеті «Вісті з Української Центральної Ради» було опубліковано повідомлення про скликання з'їзду для формування програми дій Центральної ради. Лідери Центральної Ради мали намір провести з'їзд на принципах територіального представництва за участю всіх регіонів України, щоби перетворити організацію на загальноукраїнську. З'їзд призначили на Великодні свята — 6, 7, 8 квітня (19-21 квітня за новим стилем).

У перший день конгресу були присутні делегати від усіх українських губерній та з різних політичних партій . Загалом зареєструвалося близько 1500 учасників. За два дні роботи Конгресу було прийнято низку резолюцій: про національно-територіальну автономію та визначення кордонів України. В останній день роботи були проведені вибори до Центральної ради, до якої увійшли 115 депутатів.

Головою Центральної Ради таємним голосуванням було обрано Михайла Грушевського, а його заступниками — Володимира Винниченка і Сергія Єфремова. Цього ж дня було обрано Виконавчий комітет ради. Мала Рада мала довести до відома Тимчасового уряду в Петрограді позицію України щодо українських державотворчих планів.

Джерело: gazeta.ua
Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути

Новини Дивитися всі