В питаннях з'ясування істини чи простому покаранні середньовічна інквізиція та система судочинства була вкрай жорстока та безжальна. Особливо нещадними церква та судді були до жінок, катування яких завжди супроводжувалося духом сексуального збочення і відбувалося вкрай жорстоко. Жертви піддавалися як фізичному так і психологічному тиску.
Сьогодні, дивлячись на ці предмети катування, навіть тяжко уявити, що хтось міг їх використовувати, а хтось терпів від них страшні муки. Адже «найбезневинніші» із них приводили до каліцтва та смерті у страшних муках. Однак деякі з них використовувалися навіть наприкінці ХХ ст. у розвинених країнах. Так у Іспанії ще в 1975 році було використано «Стілець смерті».
На щастя сьогодні ці знаряддя можна побачити винятково у музеях. Пропонуємо вам добірку ілюстрацій з різних музеїв України.
Стовп ганьби
Був широко поширеним способом покарання у всі часи і при будь-якому соціальному ладі. Засудженого поміщали у ганебного стовпа на певний час, від декількох годин до декількох днів. Випадає на період покарання погана погода посилювала положення жертви і збільшувала страждання. Ганебний стовп, з одного боку, можна було вважати порівняно м'яким способом покарання, при якому винні просто виставлялися в публічному місці на загальне осміяння. З іншого боку, прикуті до ганебного стовпа були абсолютно беззахисні перед «судом народу»: хто завгодно міг образити їх словом або дією, плюнути в них або кинути камінь, причиною якого могло бути народне обурення або особиста ворожнеча, часом призводило до каліцтв або навіть смерті засудженого.
Крісло допитів
Крісло допитів застосовувалося в Центральній Європі. У Нюрнберзі і Фегенсбурзі до 1846 року регулярно проводилися попередні слідства з його використанням. Оголеного в'язня садовили на крісло в такій позі, що при найменшому русі в його шкіру впивалися шипи. Зазвичай катування тривало кілька годин. Подібні крісла мали різні форми і розміри, але всі вони були обладнані шипами і засобами знерухомлення жертви.
Диба
Це, безсумнівно, найбільш поширений пристрій, який часто використовувався в судочинстві. Руки обвинуваченого зв'язувалися за спиною, а інший кінець мотузки перекидали через кільце лебідки. Жертву або залишали в такій позиції, або сильно і безперервно смикали за мотузку. Нерідко до ніг жертви прив'язували додатковий вантаж, а тіло рвали щипцями.
Нюрнберзька діва (Нюрнберзька баба)
Пристрій отримав своє ім'я за зовнішньою схожістю з баварською дівчиною, а також, тому що її прототип був створений і вперше використаний в підземеллі секретного суду в Нюрнберзі. Звинуваченого поміщали в саркофаг, де тіло нещасного протикали гострими шипами, які були розташовані так, що жоден з життєво важливих органів не був зачеплений тому агонія тривала досить довго. Перший випадок судового розгляду з використанням «Діви» датований 1515 роком. Він був детально описаний Густавом Фрейтаг в його книзі «bilder aus der deutschen vergangenheit». Покарання спіткало винного в підробці, який промучився усередині саркофага три дні.
Диба
Дибу застосовували на всій території Європи. Зазвичай це знаряддя становило собою великий стіл на ніжках або без них, на який змушували лягти засудженого, а його ноги і руки фіксували за допомогою дерев'яних плашок. Знерухомлену таким чином, жертву «розтягували», завдаючи їй нестерпний біль, часто до тих пір, поки м'язи не рвалися. Тіло жертви витягалося більш ніж на 30 см, перш ніж розірватися. Іноді жертву міцно прив'язували до диби, щоб легше використовувати інші методи катування, такі як щипці для затискання сосків і інших чутливих частин тіла, припікання розпеченим залізом та ін.
Стілець смерті
Це знаряддя страти використовувалося в Іспанії до недавнього часу. Остання офіційно зареєстрована страта із застосуванням «Стільця смерті» була проведена в 1975 році. Смертника саджали на стілець з руками, зв'язаними за спиною, залізний нашийник жорстко фіксував положення голови. У процесі страти кат закручував гвинт, і залізний клин повільно входив у череп засудженого, приводячи до його смерті.
Колиска іуди
Ноу-хау належить Іполиту Марсилі. У свій час це знаряддя тортур порахували лояльним – кістки воно не ламало, зв’язки не рвало. Спочатку грішника піднімали на мотузці, а потім опускали на «Колиску», причому вершина трикутника вставлялася в ті ж отвори, що і «груша». Було настільки боляче, що грішник втрачав свідомість. Його піднімали, «відкачували» і знову насаджували на «Колиску».
