2 вересня запрошуємо журналістів на урочисте відкриття пам’ятника відомому поету, громадському діячеві МИКОЛІ СОМУ. Захід відбудеться о 13.30 в Требухівській загальноосвітній школі Броварського району Київської області.
Пам`ятник виготовлено та встановлено за підтримки Фонду Миколи Томенка «Рідна країна». Авторами пам`ятника стали відомі українські скульптори, дійсні члени Національної спілки художників України та Royal British Society of Sculptors Олесь Сидорук та Борис Крилов.
Телефони для акредитації ЗМІ: 093-755-83-88
Довідково
Микола Данилович Сом (5 січня 1935, с. Требухів Броварського району Київської області — 27 березня 2013, Київ) — український поет, письменник, вчитель. Лауреат літературної премії ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні. Член Спілки письменників України з 1958 р.
Працював у газетах «Нафтовик Борислава», «Вечірній Київ», «Друг читача», «Слово просвіти», в журналі «Ранок», у видавництві «Музична Україна», завідував літературною частиною «Укрконцерту», очолював відділ пропаганди Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка. Дружив із Василем Симоненком.
Протягом останніх років життя Микола Сом завідував сектором популяризації літератури Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва.
Микола Сом – автор багатьох поетичних книжок: “Йду на побачення”, “Хроніка воєнного дитинства”, “Присвяти і послання”, “Сто епітафій”, книжок прози “З матір’ю на самоті” та “Як я Сталіна хоронив”, а також відомих ліричних пісень. Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах “Коли починається юність”, “Хлопчики”, “Артист із Коханівки”, “Чорноморочка”, “Місяць травень”, “Їхали ми, їхали” та інших”.
А його мелодійною колисковою «Рученьки, ніженьки…» 24 роки поспіль завершувалася популярна телепередача «На добраніч, діти» на Першому каналі українського телебачення.
Важливою віхою своєї просвітницької діяльності Микола Сом завжди вважав вчителювання. Понад десять років (з 1990 року) палко та з великим задоволенням викладав українську мову та літературу, журналістику, поетику та риторику в рідній Требухівській сільській школі за своєю індивідуальною навчальною програмою, а також у київських школах № 283 та 298. Згодом Микола Сом за запрошенням районного відділу освіти ці ж уроки вів у школах усього Броварського району.
Багато уроків проводилося в столичному Будинку вчителя, в Українському фонді культури, в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки міста Києва, де працював на посаді завідувача сектору організаційно-масової роботи з 2003 по 2013 рр., в Спілках письменників і композиторів України. Не раз світлий образ школи та школярів поставав у поетичних творах письменника:
«Питають знов, чого се я мовчу
Чом не кричу, коли кричить каміння?
Що я скажу своєму читачу?
Мій дорогий! Та я ж дітей учу
Складать слова — найвищого уміння»
Не стало Миколи Сома 27 березня 2013 року, коли на 79-му році життя, в лікарні «Швидкої допомоги» після операції він помер.
