У владі стратеги й тактики геополітичного та інформаційного просування адекватної позиції держави та позитивного іміджу України у світі складаються, в основному, з аматорів, заочників і дилетантів. Тому їх вистачило лише на оприлюднення списку країн, які не підтримали Резолюцію ООН про порушення прав людини в Криму від 15 листопада 2016 року.
Насправді — це резолюція на підтримку територіальної цілісності України, та найважливіше, що аналогічна резолюція голосувалася в ООН 27 березня 2014 року!
Саме те — перше і базове — голосування в нашому геополітичному позиціонуванні ми постійно аналізували на моїх лекціях і семінарах у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Проте, у відповідних міністерствах і відомствах, певно, на стратегію часу не було, бо треба було обґрунтовувати безальтернативність Мінських угод...
Так от: при голосуванні 2014-го року Україна мала ПІДТРИМКУ 100 країн, ПРОТИ- 11країн,утрималось — 58 країн. Список країн, які нас підтримали, і які були проти, можна переглянути тут.
За більш як два з половиною роки «енергійної й професійної роботи» за аналогічну за змістом Резолюцію ООН маємо ПІДТРИМКУ 73 країн,ПРОТИ -23країни,утрималось — 76.
Ще одне сумне голосування, яке виявило ширше коло «латентних» прихильників Росії у питанні Криму, стосувалося ініціативи Білорусі взагалі не розглядати цю Резолюцію. І набрала така позиція вже 31 голос відповідних країн.
Отож підсумовуємо: за період діяльності з березня 2014 по листопад 2016 проукраїнська влада ВТРАТИЛА 27 країн-союзників, натомість Росія ДОДАЛА 12 країн до прямих прихильників Російської окупації Криму.
Найсумніше, що до категорії прямих союзників Росії у Кримському питанні перейшли Казахстан і Узбекистан. Раніше з країн СНД були лише Білорусь і Вірменія.
Також у переліку недружніх до України у питанні Криму з’явилися такі впливові світові гравці, як Китай, Індія, Іран... Є й перша європейська недружня до нас країна — Сербія...
Висновки:
— влада не сформувала та не забезпечила системної діяльності у геополітичній сфері;
— кадрова дипломатична політика (а часами її повна відсутність) не витримує жодної критики;
— інформаційна політика держави залишається на рівні декларацій...
НАСТАВ ЧАС РОБИТИ ВИСНОВКИ!
P.S. Щойно прочитав черговий допис про те, голосування в ООН це «велика перемога влади». Ну це, друзі, вже «клінічна неадекватність»!
Микола Томенко, громадський та політичний діяч України
