Про це пише у своїй статті для «України молодої» Наталя ЛЕБІДЬ, аналізуючи голів обласних державних адміністрацій.
Як пише автор, Президент Порошенко нібито надумав поділитися своєю прерогативою призначення голів обласних державних адміністрацій, включивши в гру буцімто незаангажовану групу людей, завдання яких — зареєструвати бажаючих балотуватися і провести серед них незалежний конкурс.
У теорії кожен охочий може надіслати резюме до Нацагенства з питань держслужби. Це, між іншим, досить цікава установа — одна з тих інституцій, що наділені великими амбіціями та нульовим ККД. На думку автора, сукупна роль працівників цієї установи зводиться до того, аби слугувати ширмою для втілення президентських забаганок.
Бо кандидатуру переможця все одно затверджуватиме Президент. Або ж навпаки — не затверджуватиме.
Однак те, що ми маємо де-факто, традиційно відрізняється від того, що прописано де-юре. І щоб це зрозуміти, достатньо бодай поверхнево погортати біографії теперішніх — призначених після Революції гідності — очільників обласних адміністрацій.
Голова Вінницької ОДА Валерій Коровій працював заступником Гройсмана у ті часи, коли сам Гройсман керував вінницькою мерією.
«Губернатор» Волині Володимир Гунчик на останніх місцевих виборах до облради очолював виборчий список «Солідарності».
Керівник Дніпропетровщини Валентин Резниченко є другом та колишнім бізнес-партнером екс-голови АП Бориса Ложкіна. Ба, навіть його родичем, якщо вірити джерелам. І також членом БПП.
Новий голова Житомирської ОДА, представлений Петром Порошенком наприкінці жовтня поточного року, — Ігор Гундич — теж пов'язаний із БПП. Так само, до речі, як і тамтешній мер та голова облради.
Голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук має партквиток «Солідарності» — на останніх виборах він, як і Гунчик на Волині, очолив список БПП на виборах до облради.
Із Києвом та очільником КМДА Віталієм Кличком усе зрозуміло без зайвих слів. Це ще одна людина Президента.
Що ж до КОДА, то нею керує Олександр Горган (Лялька), обраний у 2015-му до складу київської облради за списками блоку Порошенка.
Далі за алфавітом іде Кіровоградська область, проте її ми пропускаємо, бо там ситуація ще цікавіша — місцеву ОДА очолює екс-регіонал Сергій Кузьменко. Очевидно, його присутність Президенту не заважає.
«Губернатор» Львівщини Олег Синютка раніше мав партквиток партії «Реформи і порядок», одним iз керівників якої був Ігор Гринів, теперішній депутат та політтехнолог БПП.
Очільник Миколаївської ОДА Олексій Савченко знаменитий не лише членством у Блоці Порошенка. Будучи пошукачем посади, він уславився численними помилками у своїй презентації.
Невідомо як з граматикою у Олексія Муляренка (Рівненська ОДА), але він теж iз БПП. Це, мабуть, важливіше за знання правил правопису.
Тернопільщиною «рулить» Степан Барна — 65-й номер у списку БПП до Верховної Ради. До БПП Барна багато років був пов'язаний iз «Нашою Україною».
Харківським «губернатором» (а точніше — «губернаторшею») є Юлія Світлична. З БПП. Щоправда, у жовтні 2016-го Світлична написала заяву про вихід iз партії.
Херсонщину представляє Андрій Гордєєв. Нардеп-мажоритарник був обраний у 2014-му по 183-му округу від Блоку Петра Порошенка. Балотувався за безробіття — притому, що входить до десятки найбагатших «губернаторів» України.
А от Валерій Куліч — голова Чернігівської ОДА — матерiальну допомогу в держави не просив. Бо був обраний у 2014 році народним депутатом України від Блоку Порошенка.
Як бачимо, більшістю областей України керують представники президентської політсили. Де-не-де лишилися ще «не викошені» креатури Яценюка або взагалі «випадкові» люди. У решті ж регіонів Президент Порошенко має royal flush.
Не всі з перерахованих «губернаторів» пройшли процедуру конкурсу — деякі були призначені ще до того, як Петрові Порошенку заманулося погратися в демократію. Хай там як, але виконавча вертикаль країни все більше набуває рис філіалу БПП. І це ще не кінець історії...
