Це був рік, від якого чекали чимало. Рік ХХХІ літньої Олімпіади і другого в історії української збірної футбольного Євро. Втім, див, напевне, не буває. Проявили себе ті, хто й мав проявити, а особливих сенсацій зі знаком плюс не було, пише ВВС.Україна, підбиваючи спортивні підсумки року, що минає.
П'ять перемог
Подвиг паралімпійців
З XV літньої Паралімпіади у бразильському Ріо-де-Жанейро українці привезли рекордну в історії кількість медалей — 117: 41 золоту, 37 срібних і 39 бронзових. У загальному медальному заліку наша команда поступилася лише китайцям і британцям.
Найбільше медалей здобули плавці. Харків'янин Максим Кріпак (серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату) виграв п'ять золотих і три срібних нагороди. Інший представник плавання Євген Богодайко з Полтави здобув чотири золотих, три срібних і дві бронзових нагороди.
У Єлизавети Мерешко з Херсона — чотири золота і бронза. Денис Дубров з Дніпра виграв три золотих, три срібних і дві бронзових медалі.
Золото Верняєва і Чебана
Представники олімпійської збірної змагання в Ріо завершили на два тижні раніше від паралімпійців.
З цих Ігор Україна повернулася з найменшою кількістю золотих медалей — лише двома. Та обидві перемоги вийшли пам'ятними й яскравими.
Гімнаст з Донецька Олег Верняєв міг здобувати золото ще в гімнастичному багатоборстві. Перед заключним шостим видом він лідирував, випереджаючи непереможного японця Кохеї Учімуру на бал. Виконавши чисто вправу на поперечині, Олег, здавалося б, гарантував собі золото. Однак українець відпрацював просто чисто, а його суперник виступив на тому ж снаряді блискуче. Судді балів не пошкодували і вивели японця на перше місце, подарувавши йому друге поспіль золото в багатоборстві.
А Верняєв здобув свою нагороду найвищої проби в окремих видах, у вправі на брусах. З оцінкою 16,041 він був для суперників недосяжним. Після нагородження Олег сказав, що в наступному олімпійському циклі зосередиться лише на багатоборстві. «Хочу перемогти Учімуру в нього вдома. У Токіо», — підкреслив Верняєв.
А ось каноїст з Одещини Юрій Чебан виграв Ігри вдруге поспіль. На відміну від 2012-го, цього разу його звитяга стала сюрпризом для багатьох. Чебан багато пропустив через травми. В останню мить здобув олімпійську ліцензію, у фінал у Ріо пробився лише після апеляції, з найгіршим серед учасників вирішального заїзду часом. Але у фіналі Юрій лідирував від старту й до фінішу. Його синьо-жовте каное із зображенням козака перетнуло фінішну стрічку першим завдяки технічному пірнанню Юрія у вирішальний момент.
Пояс Ломаченка
У 2016-му дворазовий олімпійський чемпіон Василь Ломаченко двічі відстоював титул чемпіона світу за версією WBO в другій напівлегкій вазі. У червні Ломаченко у «Медісон Сквер Ґардені» у Нью-Йорку нокаутував у п'ятому раунді пуерториканця Романа Мартінеса, а в листопаді змусив після сьомого раунду визнати свою поразку доти непереможного Ніколаса Волтерса з Ямайки.
«Я вражений, бо не зустрічав ще такого сильного суперника, — сказав після бою Волтерс. — Ломаченко неймовірний. У мене не було шансів його перемогти».
Тепер промоутер українця Боб Арум начебто бажає влаштувати йому бій-реванш з чемпіоном світу за версією WBC Орландо Салідо з Мексики, якому Ломаченко програв у другому своєму поєдинку. Загалом на професійному рингу українець провів лише сім боїв (шість виграв). У третьому поєдинку він здобув пояс чемпіона світу, а в наступних чотирьох це звання відстоював.
Нікому ще в історії боксу не вдавалося вигравати чемпіонського пояса так рано і потім стільки разів його захищати.
Кубок Ґапріндашвілі
На 42-й шаховій Олімпіаді в столиці Азербайджану Баку українські чоловіки стали другими після американців, а жіноча команда поступилася лише китаянкам та полькам. Загалом українці поміж решти збірних виступали найстабільніше й за сумою очок стали першими, здобувши тим самим другий в нашій історії Кубок Нони Ґапріндашвілі.
Всі шанси перемогти мала окремо взята чоловіча команда. Більше того, після перемоги Павла Ельянова в заключній партії над словенцем Олександром Білявським українці вже навіть святкували перемогу.
Втім, радість була передчасною. Виявилося, що у таблицю був неправильно внесений результат однієї з партій у зустрічі Німеччина — Естонія і це вплинуло на загальний розподіл місць. Після перерахунку чемпіонами оголосили американців.
Баскетбольна збірна виходить на Євробаскет
Зате завдяки німцям Україна поїде на четвертий поспіль Євробаскет. У відбірній групі команда Євгена Мурзіна виступала не надто переконливо. Взявши своє в чотирьох поєдинках проти болгар і Косова, українці програли обидві зустрічі основному суперникові — команді Словенії.
Причому після київської поразки в заключному матчі турніру синьо-жовта збірна виглядала приреченою. Допомогла Німеччина, яка в поєдинку своєї групи розтрощила на виїзді Нідерланди 51:82.
Завдяки цьому українці за рівних з голландцями показників за набраними очками отримали ліпшу різницю м'ячів і вийшли на Євробаскет до Ізраїлю як найкраща друга команда.
22 листопада в Стамбулі жереб обрав українцям у суперники чемпіонату Європи команди Ізраїлю, Литви, Грузії, Італії і тої ж Німеччини. Стартує Євробаскет 31 серпня.
П'ять провалів
Футбольна збірна України на Євро-2016
У своєму квартеті команда Михайла Фоменка вважалася основним претендентом на вихід з групи після збірної Німеччини. Та з Євро-2016 у Франції Україна поїхала з трьома поразками у трьох матчах і антирекордом фінальних першостей. З урахуванням домашнього Євро-2012, українці програли «всуху» п'ять поспіль матчів.
Причин невдачі могло бути кілька. Одна з головних — наставник збірної Михайло Фоменко втратив важелі управління командою після того, як йому у помічники виконком Федерації футболу України призначив Андрія Шевченка. Причому вже тоді було зрозуміло, що саме володар Золотого м'яча-2004 очолюватиме команду після Євро.
Ще одна причина — натягнуті стосунки між гравцями різних клубів після чемпіонату України.
Третій чинник — кадрові помилки тренерського штабу як при формуванні списку 23-х учасників Євро, так і при виборі основного складу.
11 олімпійських нагород
Досі найгіршим для української олімпійської збірної вважався виступ на Іграх-2000 в Сіднеї. Але тоді українці здобули звичні для себе 23 нагороди. Інша річ, що лише три з них — золоті.
В Ріо-де-Жанейро наша команда здобула лише 11 медалей (два золота, п'ять срібл і чотири бронзи).
Ще одне золото міг здобути борець греко-римського стилю Жан Беленюк. Але його у вирішальній сутичці проти росіянина Давіта Чакветадзе засудив Темо Казарашвілі.
То був крах, але він був запрограмований двома десятиріччями бездіяльності кількох поколінь вітчизняних спортивних чиновників. Держава вичерпала залишений з радянських часів кадровий і матеріально-технічний потенціал, нічого нового натомість не створивши. Особливо вражаючим був провал у боксі — виді спорту, який зазвичай приносив українцям найбільше медалей.
Також без нагород повернулися й представники інших видів боротьби — вільної, жіночої та дзюдо.
Найнижча відвідуваність футбольного чемпіонату
4377 глядачів у середньому на грі — такої низької відвідуваності елітний дивізіон чемпіонату України з футболу ще не знав. Досі найменше людей збиралося під час першості-2015/2016 — ледь більше 5000.
Причин падіння глядацького інтересу кілька. З початком військових дій на сході країни частина команд не має змоги грати на власному полі.
Всі клуби врізали бюджети, і це позначилося на їх кадровому потенціалі. Окремі команди грають фактично молодіжними складами.
Кількість клубів у змаганнях, які іменуються Прем'єр-лігою, рекордно низька — 12.
Результати більшості матчів прогнозовані, та ще й окремі команди заплямили реноме участю в дивних поєдинках. ФФУ декларує бажання проводити розслідування таких випадків, але реальних результатів не видно.
Чотири втрачених нагороди
Всесвітня антидопінгова агенція активно використовує нові технології виявлення заборонених препаратів у пробах спортсменів, зроблених на попередніх Олімпіадах.
Поміж інших свої олімпійські нагороди змушені повернути й четверо українців — легкоатлети Олександр П'ятниця і Денис Юрченко, а також важкоатлетки Наталія Давидова і Юлія Калина.
П'ятниця здобув срібло в метанні списа в Лондоні-2012, Юрченко і Давидова здобували бронзу в пекіні-2008, а Калина брала медаль такої ж проби в 2012-му. Крім них, позитивною виявилася також проба, взята в 2008 році в стрибунки у довжину віти Паламар.
До того прецеденти з відібраними олімпійськими нагородами Україна мала ще чотири рази. Мова про олімпійського чемпіона Афін-2004 легкоатлета Юрія Білонога, представницю академічного веслування Олену Олефіренко, важкоатлетку Ольгу Коробку і легкоатлетку Любмилу Блонську.
Зникнення останньої україномовної спортивної газети
Наприкінці 90-х — початку 2000-х років видання «Український футбол» було щоденним і в якийсь час могло похизуватися майже 500-тисячним тиражем.
Газета почала виходити у 1991 році як додаток до «Молоді України» й поступово стала найпопулярнішим часописом про найпопулярнішу гру.
Втім, з середини 2000-х «Український футбол» поглинула матеріальна криза. Самоокупною газеті ставало бути дедалі важче. А спонсора знайти не вдалося.
Разом з тиражем зменшувалася частота виходу. Нині журналісти, сподіваючись все ж врятувати «УФ» від долі решти друкованих україномовних спортивних видань, випускають газету раз на тиждень на вісьмох шпальтах фактично за власний кошт.
