chrome firefox opera safari iexplorer

3 березня — Всесвітній день письменника

03 березня 2017 о 09:07

Цей день відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року.

Назва «Пен-клуб» (PEN-Сlub, PEN) являє собою абревіатуру, утворену першими літерами літерами англійських слів poets— поети, essayists – есеїсти і novelists – романісти. Водночас англійською слово Рen означає «ручка» як знаряддя для письма.

З ініціативи британської письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт 6 жовтня 1921 р. в Лондоні відбулася перша зустріч «вечірнього клубу для письменників» — ця дата і вважається днем заснування ПЕН-клубу.

Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі, лауреат Нобелівської премії й автор всесвітньо відомої «Саги про Форсайтів».

У 1923 р. відбувся Перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, на той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють у 130 країнах.

ПЕН-клуб — міжнародне об’єднання письменників, яке, згідно з його Хартією, «…виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни і між всіма країнами». Також у Харті зазначається:«ПЕН-клуб виступає на захист свободи преси і проти необгрунтованого застосування цензури в мирний час. ПЕН-клуб вважає, що необхідне просування людства до більш високих форм політичної і економічної організації потребує вільної критики уряду, органів управління і політичних інститутів».

Водночас «…члени ПЕН-клубу зобов’язуються виступати проти таких негативних аспектів вільної преси, як брехливі публікації, зумисна фальсифікація, викривлення фактів і тенденційно безчесна їхня інтерпретація заради політичних, групових та особистих цілей».

Керівний орган ПЕН-клубу – Міжнародна Рада на чолі з Президентом.

У межах Клубу діють такі комітети: «Письменники в ув’язненні»(Лондон); «Письменниці» (Австралія); з питань перекладу і лінгвістики (Скоп’є); «Письменники в еміграції»(Торонто); «Письменники за мир»(Любляна).

Щороку ПЕН-клуб проводить всесвітні конгреси почергово у Європі, Азії, африці та Америці – в країнах, де є національні ПЕН-центри.

Ще за радянських часів членами Міжнародного ПЕН-клубу стали українські дисиденти – Вячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк.

Український Центр Міжнародного ПЕН-клубу діє з 2011 р. Його засновники – М.Вінграновський, М.Горбаль, М.Коцюбинська, Є.Севрстюк. Першим Президентом Українського центру був Євген Сверстюк, нині його очолює Мирослав Маринович.

У Національній Спілці письменників України перебуває на обліку близько 2 тисяч письменників, із них понад 100 мешкає за кордоном. Спілка була створена в серпні 1934 р. В різні часи її очолювали Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Юрій Мушкетик, Володимир Яворівський. Нині Голова НСПУ – Михайло Сидоржевський.

У березні 1997 р. було створене ще одне творче письменницьке об’єднання — Асоціація українських письменників на чолі з Юрієм Покальчуком. До неї увійшли Ю.Андрухович, Ю.Винничук, Наталка Білоцерківець, М.Рябчук, В.Герасим’юк – загалом 118 письменників і письменниць. Нині ВАУП налічує 158 літераторів, четверо з них останніми роками стали лауреатами премії ім. Т.Шевченка.

Одначе, мабуть, головним є не перебування в тому чи іншому творчому об’єднанні. Головне – талант, наснажений любов’ю до рідної країни й до людини. Адже рідне Слово – це та незборима сила, яка дає змогу жити у найтяжчі часи, перемагати у найзапекліших битвах, долати найбільші перешкоди.

Вітаємо українських письменниць і письменників зі святом і чекаємо на нові твори, до яких знов і знову душа прагнутиме повертатися.

Олена Бондаренко, літераторка, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

18 листопада

Інші дати
Сьогодні відзначають:
  • День сержанта Збройних Сил України.
 
Розгорнути
Народився Кость Левицький
(1859, м.Тисмениця, Івано-Франківська область - 1941) - український державний діяч, адвокат, публіцист. Один з найвизначніших політичних діячів Галичини кінця 19 століття – першої половини 20 ст., керівник уряду ЗУНР (1918). Автор історичних праць «Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914», «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни 1914—1918 рр.», «Великий зрив».
“Ми свідомі цього обов’язку, який прийняли серед граду куль і незвичайно важливих обставин. Вступаючи в уряд, уважаємо за відповідне зазначити, що стоїмо на демократичнім принципі. Ми вийшли з народу і для народу буде присвячена наша праця” (Кость Левицький)
Розгорнути