6 квітня 2017-го минає 181 рік з дня народження Миколи Скліфосовського – одного з найвизначніших українських хірургів другої половини XIX ст.
Як пише 1576.com.ua, без реформ, які здійснив Скліфосовський, неможливо уявити медицину. Під час російсько-турецької війни 1877-78 рр. хірург особисто прооперував 10000 поранених, його реформи і винаходи дозволили згодом врятувати мільйони життів.
РЕФОРМАТОР
Микола Скліфосовський запровадив:
- використання білих халатів,
- обов’язкову дезінфекцію рук лікарів,
- стерилізацію інструментів.
Завдяки впровадженню ним асептики лікарі почали виконувати внутрішньочеревні операції, які до цього вважалися безнадійними.
Скліфосовський також одним з перших почав застосовувати:
- місцеву анестезію (першим у світі застосував місцеве знеболювання розчином кокаїну),
- організував перший в Російській імперії рентген-кабінет,
- винайшов «замок Скліфосовського», який і досі використовують для зрощення кісток,
- одним з перших почав робити гінекологічні операції (видалення кісти яєчника), хірургічно лікував грижі, рак язика і щелепи, видалення каміння у сечовому міхурі,
- сконструював апарат, що дозволяв підтримувати наркоз (до цього навіть найважчі операції тривали не більше 3 хвилин.
ПЕРША НЕВДАЧА
Проте починав свою кар'єру він досить кумедно. Коли студентові довірили видалити апендикс, молодий лікар втратив свідомість через крики пацієнтів. Наставники спочатку ставилися досить скептично до майбутнього світила медицини. Але студент таки прийшов до тями і прооперував пацієнта, згодом врятувавши ще тисячі життів.
СМІЛИВІСТЬ
Він брав участь у Австро-прусській, Франко-прусській, Російсько-турецькій війнах як звичайних хірург. Він не поспішав з ампутаціями, запроваживши гіпсові пов’язки. Через його лікарні пройшло коло 10000 поранених. Він ніколи не виглядав стомленим, його пам’ятають завжди бадьорим і елегантним. За мужність нагороджений орденом Святого Володимира 3 ступеня.
ДОБРОДУШНІСТЬ
Микола Скліфосовський з дочкою Тамарою, kp.ua
Його згадують як неймовірно щиру, гостинну людину. Про нього згадували: «Він був дуже добрим. В помісті приймав людей з Росії. А пивом пригощав всю округу».
Навіть будучи хворим і старим, він приймає пацієнтів у себе в домі, при цьому селян лікує безплатно. На свої гроші будує лікарню для інвалідів російсько-турецької війни.
І це при тому, що життя не було добрим до нього: він втратив усіх п’ятьох синів (один з них – закінчив життя самогубством), перша дружина померла у 24 роки від тифу, дочка мала інвалідність…
Після того, як улюблений син застрелився, лікар заборонив називати їхнє помістя Відрадним і на честь дитини збудував школу для селян.
До речі
Крилата фраза «Короче, Склифосовский!» з «Кавказької полонянки», яка вживається для переривання чиєїсь великої промови, видатного лікаря не стосується. Навпаки – він був досить мовчазним, операції проводив мовчки і від асистентів вимагав повної тиші.
