Є давня українська політична традиція: як тільки недовіра до влади долає позначку у 80%, влада починає говорити про недосконалу Конституцію, необхідність її зміни і шукає, як за допомогою цих змін і далі закріпитися при владі. Так було в часи президентства Кучми, Ющенка і Януковича. Виглядає, що так буде і при Порошенку…
У всякому разі, сьогодні недовіра суспільства до Президента, премʼєра, спікера, генпрокурора та інших керівників держави бʼє рекорди, і з кожним днем з боку активних політологів, політтехнологів та чиновників при владі лунає все більше розмов про необхідність зміни «недосконалої Конституції» без участі парламенту, опозиції та громадянського суспільства, а також про те, як у зміненій Конституції зробити структуру влади такою, щоб Президент та його команда могли, як мінімум, ще один термін протриматись на своїх посадах.
Цей план майже 100-відсотково повторює задум останніх президентів, і найцікавіше, що ключовим інструментом для його реалізації є Закон «Про всеукраїнський референдум» «імені Януковича», ухвалений у листопаді 2012 року.
Як відомо, вся риторика нинішньої влади протягом останніх трьох років зводилась до критики попереднього «злочинного режиму» Януковича, який «узурпував владу». Але найцікавіше, що сценарій збереження при владі команди Порошенка будується на інструментах, розроблених і підготованих саме під Януковича, — зокрема, на згаданому Законі про всеукраїнський референдум, який, нагадаю, за оцінками європейських структур та українських експертів, є неконституційним і таким, що суперечить європейським демократичним принципам.
Недаремно, у 2014 році група народних депутатів подала звернення до Конституційного Суду про визнання цього закону таким, що не відповідає Конституції. До речі, це подання тоді підписали найвідоміші люди, що нині представляють владу: починаючи від Генпрокурора Ю. Луценка і закінчуючи очільниками «Народного фронту». Натомість, попри всю критику цього закону, на сьогодні Конституційний Суд за вказівкою Адміністрації Президента навіть не починав розгляду цієї справи, а нова «демократична» та «європейська» редакція цього Закону, що була обіцяна новою владою, досі не ухвалена і за три роки пройшла лише розгляд у профільному Комітеті…
Отож, за наявною інформацією, задум нинішньої влади є простим і тотожним до задуму попередньої «злочинної» влади: винести на референдум або нову редакцію Конституції, або певні її позиції, і БЕЗ ОБГОВОРЕННЯ В ЕКСПЕРТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ, БЕЗ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ схвалити це на всеукраїнському референдумі. А відповідно до нинішнього чинного «неконституційного» закону про всеукраїнський референдум, дане волевиявлення не потребуватиме голосування у ВР, і для набуття ним чинності достатньо буде оголошення ЦВК результатів цього референдуму!
Таким чином, для того, щоб реалізувати цей сценарій, Президенту необхідно буде на якесь державне свято (скажімо, День Конституції чи День незалежності) звернутися до народу і організувати «народну ініціативу», як це свого часу робив Л. Кучма, щодо змін до Конституції.
Що ж оригінального пропонується змінити у Конституції за часів Порошенка?
По-перше, це запровадження двопалатного парламенту. Ідея не нова, вона двічі лобіювалася Л. Кучмою і навіть була ним винесена на референдум 2000-го року. Потім цю ідею у 2009 році підхопив В. Ющенко, звернувшись до Верховної Ради, а у 2013-му – «громадський актив Харківщини» на чолі з Добкіним-Кернесом вимагав від народу сформувати двопалатний парламент для Януковича. Отож, ідея двопалатного парламенту – спільна ідея чотирьох президентів України, які планували максимально довго утриматися при владі. Двопалатний парламент в українських умовах розглядається як елемент посилення влади керівника держави. Тобто, на верхню, представницьку палату (сенат) будуть передані найважливіші питання – кадрові, фінансові тощо, а нижня палата буде звичайним «політичним театром» для партій, які «виграватимуть» мажоритарні округи за гроші влади.
Для того, щоб українському народові було цікаво голосувати на референдумі, знову, після 17-річної перерви (після референдуму у 2000-му році) буде пропонуватися підтримати необхідність зняття депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів. Щоправда, чому за 17 років жодна «злочинна» і «незлочинна» влада не реалізувала давню вимогу суспільства, ніхто пояснювати не буде…
Стосовно можливості зміни форми державного правління (скажімо, з парламентсько-президентської на парламентську республіку), виглядає ніби привабливо, адже Президент, який має мало шансів обратися на другий термін, через сформований новий двопалатний парламент може стати премʼєром у парламентській республіці та продовжувати керувати державою… Але враховуючи, що в Україні дуже багато охочих стати премʼєром у парламентській республіці, Петро Олексійович остаточно не погодився на цей варіант.
Отож, головний висновок такий: попри риторику про нову, чесну, демократичну та європейську нинішню владу, ментально вона НІЧИМ не відрізняється від попередньої!
А запуск механізму з проведення референдуму зі змінами до Конституції без легітимації цих змін в експертному середовищі та у парламенті, — це план типової авторитарної влади. «Референдумна» модель влади щодо зміни Конституції є небезпечною і може збурити суспільство та ще більше загострити ситуацію в Україні. Тому наше завдання – не допустити чергової спроби конституційного перевороту в Україні!
Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна», доктор політичних наук, автор навчального посібника «Україна: історія Конституції»
