chrome firefox opera safari iexplorer

У Нацопері вперше за мотивами п'єси «За двома зайцями» показали балет. ФОТО

03 липня 2017 о 11:21

У Національній опері України відбулася одна з найбільш незвичайних прем'єр: вперше за всю історію існування знаменитої п'єси Михайла Старицького «За двома зайцями», за її мотивами був створений балет, повідомляє прес-служба установи.

Ризик був високий — занадто вже запав в душі однойменний кіношедевр. Проте, результат перевершив найсміливіші очікування — прем’єра балету «За двома зайцями» пройшла з величезним успіхом!

Розповісти мовою пластики улюблений сюжет про невдаху цирульника, який в прямому сенсі, погнався за двома зайцями, наважився балетмейстер-постановник Віктор Литвинов.

Автор лібрето та виконавиця ролі одіозної Проні — Тетяна Андрєєва, композитор — Юрій Шевченко, диригент — Володимир Кожухар, сценограф — Сергій Маслобойщиков, художник по костюмах — Ганна Іпатьєва. Згідно з сюжетом п'єси М.Старицького, любовна трагікомедія розігралася в Києві, в районі Гончарі-Кожум'яки, який розташований від Андріївської церкви до Подолу. І творцям постановки вдалося якнайкраще передати атмосферу старовинного Києва — впізнаваного і улюбленого.

У декораціях, де головним символом стала Андріївська церква, крізь яку проростають мальви (втім, як і крізь все, що було на сцені), тонкий натяк на провінційність. Проте, саме велика кількість квітів додала всьому сценічному дійству легкості та святковості.

Навіть величезна бутафорська свиня, логічно вписалася в загальну атмосферу, стала алегорією не тільки середовища, де мешкають головні герої, які прагнуть «з грязі в князі», а і їх «свинських» вчинків.

Органічною за сюжетом стала і музика, написана композитором Юрієм Шевченком. «У балету є своя мова, мова пластики, сценографії, музики. І це відразу змінює всі акценти — історія залишається все тією ж, але спосіб її розповіді дещо іншій. Я, наприклад, місяця три коливався – чи використовувати відому пісеньку Голохвастого і компанії «В небі канарєєчка літає ...», — ділиться історією створення балету композитор. — Кінець кінцем музика була написана і в руках Володимира Кожухаря моя партитура зазвучала чарівно».

Проте, веселі куплети «канарєєчки» стали лейтмотивом балету, в якому звучить і кадриль, і танго, коли Проня освоює ази балетного мистецтва в приватному салоні. У той же час, в музичну канву вдало вплетені і народні мелодії, і знаменита «Школа Соломона Пляра».

Костюми героїв, а їх відшито більше сотні — ручної роботи і з натуральних тканин, стилізованих під епоху минулого сторіччя, далекі від класичних балетних.

На створення образів Ганну Іпатьєву надихнула творчість Марії Примаченко, а ось костюми для головної героїні — Проні, це вплив сучасного українського художника Владислава Шерешевського. Стьобані ватники, лляні сарафани, багатошарові спідниці та кожухи персонажів рясно декоровані принтами, стрічками, аплікаціями, мереживом і українською вишивкою. Як і декорації, кожен образ «розповідає» про свого персонажа, викликає певні асоціації. Багатство сценічних костюмів стало ще однією родзинкою постановки, додавши їй яскравості, колориту та неповторність.

Образ Проні в першому прем’єрному показі втілила Тетяна Андрєєва, якій належить ініціатива постановки цього комічно-містичного балету. В її виконанні Проня — це вже не просто кумедна міщанка, яка мріє вийти вдало заміж. Проня стала мрійливою, закоханою, більш витонченою й романтичною, панянкою, яка щиро бажає знайти своє жіноче щастя. Блискучим творчим прийомом стала її весільна сукня з довгим шлейфом, в який майже силоміць закутували Голохвастова, роль якого виконав Ярослав Ткачук. Граціозний в гарному одязі він здавався чарівним і щирим, а не злим спокусником, спраглим багатства нареченої.

Балетмейстер-постановник Віктор Литвинов зауважив: «Нам дуже хотілося донести до глядача весь гумор, закладений в п'єсі Старицького, — і додав. — Але дуже складно було мовою танцю передати знаменитий вислів «Проня Прокопівна, вам просили передати, шо ви падлюка».

Можна з упевненістю сказати, що «За двома зайцями» — балет унікальний, він вийшов багатогранним — і містичним, і гумористичним, і драматичним. Крім того, він став дуже гучним акордом на завершення театрального сезону.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути