chrome firefox opera safari iexplorer

27 вересня – 125 років від дня народження українського актора Миколи Надемського

27 вересня 2017 о 11:35

Впродовж усього якихось 12 років — від дебюту 1925 р. до загибелі у більшовицькому казематі 1937-го – Надемський зіграв 57 кіноролей.

Його любив знімати Олександр Довженко: «Звенигора», Арсенал», «Земля», «Іван»…

Микола Захарович Надемський народився 1892 р. в Києві. Навчався у Київському художньому училищі, затим у театральній студії імени М.Савіної у Москві. Гастролював у трупі Г.Шуміхіна в Стокгольмі (Швеція) та Гельсінгфорсі (Фінляндія).

Воював під час Першої світової війни. Брав участь у повстанні лейб-гвардійського Кексгольмського полку 6-8 листопада 1917 р., організованому більшовицькою партією (внаслідок повстання був повалений Тимчасовий уряд і владу остаточно захопили червоні). У 1918 р. Надемський уже в Києві – бере участь у більшовицькому заколоті на заводі «Арсенал»…

У 1920-26 рр. — актор Києво-Печерського робітничого театру, пересувного театру «Цукортресту», театру ім. Лесі Українки, низки експериментальних театрів, Одеської, а згодом – Київської кіностудій.

Перша кіноакторська робота – у фільмі «За лісом» (1925 р.) Тут, у кіногрупі А.Кордюма, актор знайомиться з майбутнім великим режисером Олександром Довженком.

Працював М.Надемський завзято і плідно. Тільки впродовж 1927 р. – 10 ролей. У шести фільмах зіграв по дві ролі водночас, у двох – по три.

Тим часом «більшовицький» світогляд Надемського зазнавав серйозних змін. Сучасники вважали, що не без впливу Довженка. Про це, звичайно, знали «залізні фелікси».

1937 р. Микола Надемський устиг зіграти у двох своїх останніх фільмах – «Назар Стодоля» і «Соловей».

Пізньої осені по нього прийшли енкаведисти. 23 грудня позасудовим органом — «трійкою» — був засуджений до смертної кари й за кілька днів розстріляний у тюрмі.

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна» 

5 серпня

Інші дати
Ілля Рєпін
1844 – визначний художник-реаліст українського походження.
Розгорнути
Народився Юрій Хорунжий
(1937, м. Київ - 2007) - український письменник, журналіст, громадський діяч. автор близько 30 книжок, історичних повістей, романів, оповідань та есе. Зокрема, "Скифи", "Гонитва до мосту", "Таємна грамота", "Гетьмани України" та ін. Упорядник книжки спогадів "Опреа СВУ - музика ГПУ", "Вибраних творів"  Л. Старицької-Черняхівської.
Розгорнути
Народився Борис Антоненко-Давидович
(1899, м. Ромни Сумської обл. - 1930) - український письменник, літературо- і мовознавець. Автор книжок "Запорошені силуети", "За ширмою", "Слово матері", "Як ми говоримо", "Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки".
Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це - не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того працює людина розумово чи фізично.
Розгорнути
Народився Борис Гмиря
(1903, м.Лебедин Сумська  область – 1969) - український оперний та камерний співак. Виконавець основних партій в операх «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Наймичка» Миколи Вериківського, «Іван Сусанін» Михайла Глінки, «Русалка» Олександра Даргомижського,  «Фауст» Шарля Гуно).
Розгорнути