chrome firefox opera safari iexplorer

Невгамовне мовне питання

29 вересня 2017 о 13:46

Ну от, Президент підписав закон «Про освіту». А списи довкола тріщать і тріщать. І деякі наші партнери, швиденько поскидавши тоги «євроадвокатів», без жодної  дипломатичної зайвини погрожують блокуванням вигідних Україні  ініціатив у Євросоюзі.

Я не належу до палких прихильників нинішньої влади. Однак вважаю, що нарешті зроблено крок на захист державної мови як чільної складової національної безпеки.

Та і цей кволий захист наразився  на спротив, гідний кращого застосування. Що сталося? Чому таке несприйняття у частини наших сусідів викликала  законодавча новація, згідно з якою учні шкіл для національних меншин, починаючи з 5 класу, мають навчатися державною мовою? (При цьому мова нацменшини вивчатиметься як окрема дисципліна, а якщо вона належить до мов Євросоюзу, нею викладатиметься також низка інших предметів).

Невже сусідні політики-державці виступають проти  повноцінної  інтеграції своїх однокровців у суспільне життя країни їхнього народження, проживання і громадянства?  Невже вони за те, щоб молодь із національних меншин не мала змоги навчатись в українських  вишах, бо не знає державної мови?

Питання наївні. У політиці – надто великій – нічого не буває «просто так», і подібні демарші  не  трапляються «від нервів».

Не перший рік російський агітпроп  накликає «розкол України», виникнення «народних» псевдореспублік  тощо. Останнім часом  – уже буцімто  на західних теренах. Агітпроп верещить, а спецслужби, я так розумію, працюють: вербують охочих, підбурюють «дружні» уряди…

Є виразна тенденція тримати місця компактного мешкання національних меншин у вигляді щільно стулених анклавів, відгороджених  від українських соціуму й державного будівництва. Бо тоді ці анклави, де-юре частина суверенної держави Україна, стають (чи стали?) підконтрольними й підвладними позірно – «материнській» державі, реально –  головному ляльководові.

Цілком очевидно, що політико-дипломатична стратегія  Кремля щодо України скерована на її ізоляцію від євроспільноти, «збивання» з курсу на цілковите унезалежнення від Росії. Бо, як писав мало не сто років тому керівник жовтневого перевороту в Росії Лев Троцький: «Без українського вугіллязаліза, руди, хліба, солі, Чорного моря Росія існувати не можевона задихнеться…»

Будь-де й будь-коли знаходяться сили, готові походити на ланцюгу в російського ведмедя. Знаходяться вони й зараз. Інше питання – чистануть живі люди, наділені повноваженнями  ухвалювати рішення в єроінституціях – інструментом у пустотливих рученятах монстра, що безугавно пробується на роль всесвітнього «володаря престолів».

А тим часом наша пані міністр освіти, після зустрічі з румунським колегою, робить нові заяви: «Ця стаття (закону «Про освіту», – О.Б.) буде уточнена і для реалізації прописана в законі про загальну середню освіту – спеціальному законі, проект якого ми готуємо на виконання закону «Про освіту», а також в освітніх стандартах і навчальних планах»,  – цитують медіа.

Ну як тут знову не згадати головного «троцькіста»: «Лише безмежна довірливість і поступливість, а також відсутність усвідомлення необхідності постійної міцної злуки всіх членів держави – й не лише під час війни – щоразу нищили всі завоювання українців…»

Олена Бондаренко, Громадський рух «Рідна країна»

Джерело: ridna.in.ua
Розділи: Громадська думка

22 квітня

Інші дати
22 квітня відзначають:
  • Всесвітній день Матері-Землі (Міжнародний день Землі).
Розгорнути
Народився Анатолій Михайленко
(1939, хутір Комуна Полтавської обл. - 2007) - український письменнник, журналіст, видавець. Автор більше 30 книжок художньої прози й публіцистики, зокрема "Оливкова гілка з Рима", "Кленовий лист з Канади", "Пливе мій човен. Запах полину", "Заки море перелечу".
Розгорнути
Народився Євген Сагайдачний
(1886, м.Херсон – 1961) – український маляр, декоратор і педагог. Автор численних акварелей з гуцульського життя, залишив по собі велику колекцію народного, зокрема гуцульського, мистецтва.
Розгорнути
Народився Євген Козак
(1907, с. Колодне, Львівська область – 1988) – український композитор, диригент, педагог. Автор театралізованого концерту «Буковинське весілля», хорових пісень "Вівчарик", "Україно моя", "Думи мої", «Вітер з полонини», "Зелень кленова, вулиці Львова", обробок українських народних пісень, пісень на слова Т.Шевченка.
Ой, вічарику-вівчарю, Ти жени свою отару З гір високих, з полонини У широкую долину. Сядь зі мною в просінь світа, Заграй мені на трембіті, Розкажи мені - чи любиш? Чом до серця не голубиш? (Українська народна пісня)
Розгорнути

Новини Дивитися всі

Loading...