У столиці, у Національній філармонії України, 18 лютого за участі Київського камерного оркестру відбудеться незвичайний концерт сучасної музики «Діалог між країнами: Україна—Італія».
У програмі вечора — Lissajous для струнного оркестру італійського композитора Івана Канчіалозі, StabatMater для сопрано, мецо-сопрано і струнного оркестру українського віртуоза партитур Олександра Родіна та «Сім мініатюр» для струнного оркестру ще одного нашого талановитого композитора Валентина Бібіка. Диригуватиме Богдан Пліш.
Солісти концерту — солістки Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка Алла Родіна (сопрано) й Анжеліна Швачка (мецо-сопрано), яка стала лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року; партії скрипки виконає Віктор Іванов.
В одному залі звучатиме музика композиторів різних поколінь, різних творчих доль і різних стилів.
Організатори концерту і виконавці демонструватимуть різні підходи до музичної композиції саме в контексті культурного діалогу між представниками двох країн: Італії й України.
Амбіція проекту спрямована на відкриття для аудиторії взаємного культурного протистояння й одночасно об’єднуючого начала. Бо ж музика — це універсальна мова без кордонів.
Молодого італійського композитора Івана Канчіалозі в Україні вже трохи знають завдяки KyivContemporaryMusicDays.
Його музика на українській сцені прозвучить уже вдруге. Втім твір для струнного оркестру є прем’єрним.
Автор коментує: «Ліссажу — це композиція, що представляє мої художні дослідження упродовж кількох років, які базуються на ідеї створення естетичної музики на основі геометричних зображень. Ліссажу — фізичне явище, що створює красиві фігури, об’єднуючи два перпендикулярні осцилятори в простому співвідношенні. Мій твір бере натхнення, зокрема, в роботах англійської художниці Бріджет Райлі, які, на мій погляд, відображають справжній рух та довершеність форм сучасного мистецтва».
«Стабат Матер» (лат. Stabat Mater) для сопрано, мецо-сопрано та струнного оркестру Олександра Родіна вперше було виконано 2015 року. Твір писався під час трагічних подій на Майдані.
«Найдраматичнішi моменти історії, на мій погляд, змальовують незмінні в усі часи чіткі контури апокаліпсису: кров і вогонь, страх і мужність, ненависть і любов, біль і незламний дух, смерть синів і скорботу матерів, — коментує Олександр Родін. — Чи змінились відчуття матері, яка втратила сина, із часів Христа і Діви Марії? Із цього питання й народилася ця музика».
«Сім мініатюр» для струнного оркестру Валентин Бібік (1940—2003) написав iще 1975 року. Але від того часу твір виконували всього декілька разів... Причини — передусім політичні.
Подібно до інших українських композиторів-шістдесятників, Валентина Бібіка публічно не хаяли у радянські часи, його творчість просто замовчували.
Про музику Валентина Бібіка досить влучно висловився диригент Роман Кофман: «Музика Бібіка, окрім інших достоїнств, справжня оцінка яких, я впевнений, ще попереду, має одну рідкісну властивість... Ця музика змушує слухати себе... Тому я щасливий, коли можу слухати музику, як слухають музику природи — не вникаючи в хімічний аналіз крапель дощу чи в секрети заломлення сонячного променя. Такою є музика Валентина Бібіка».
