uamodna.com
2 квітня 1916 р. народився нащадок Тараса Шевченка Олег Лундстрем, керівник джазового оркестру, внесеного до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший у світі безперервно існуючий бенд. Для шанувачів приколів: Лундстрем знав про своїх предків і писав у автобіографії.
Дід Олега Лундстрема по матері Петро Прокопович Валуєв – українець, внучатий небіж Тараса Григоровича, народоволець. Його арештували за звинуваченням у замаху на Олександра III, після смерті імператора за амністією відправили на вічне поселення в Читу. Там нащадок Шевченка шалено закохався у співучу грекиню з Одеси, яка працювала білошвейкою, одружився. У Читі народилася Галина Петрівна Валуєва, мати Олега. Вона вийшла заміж за викладача Читинської гімназії Леоніда Францевича Лундстрема та народила йому двох синів. Батько Лундстрема виводив рід від варягів, тому синам дав імена князів-русичів – Олег (1916 р.) та Ігор (1917 р.).
Прадід Олега по лінії батька – швед Карл Август Лундстрем, який разом із двома дітьми пішки перетнув фінський кордон і приїхав до Петербурга.
Коли Олегові було 5 років, родина переїхала до Харбіна, Маньчжурія (Китай), де батько викладав фізику у середній школі, згодом був лектором Харбінського Політехнічного інституту. У 1932 р. Олег Лундстрем закінчив комерційне училище і поступив до Політехнічного інституту.
У 1932 р. на місцеву залізницю прийшли японці та змусили радянців продати свою частину дороги; багато тоді росіян повернулося до СРСР, але більше – втекло у Шанхай. У 1933 р., добираючи музику для ніг, Олег Лундстрем придбав для вечірки платівку оркестру Дюка Еллінгтона з композицією «Старий добрий Південь» (Dear Old Southland) і закохався в джаз. Платівку музикант беріг все життя, хоч за неї пропонували солідні кошти. П'єса сподобалася і друзям-музикантам; згодом хлопці відкрили для себе Луї Армстронга.
Олег вивчав звучання оркестру, самотужки аранжував, разом із друзями відтворював п'єси з платівок, грали на танцях.
У 1935 р. у Лундстремів сталося кілька подій. Олег закінчив Харбінський музичний технікум з класу скрипки, Політехнічний інститут виключив зі складу студентів усіх радянських громадян (серед них і третьокурсник Олег). У лютому батько отримав призначення до залізничного інституту в Ростові-на-Дону та виїхав до СРСР, а мати з Олегом та Ігорем лишилися в Харбіні. В 1937 р. батько був арештований і засуджений за шпигунство, але писав листи до вересня 1938-го про те, що все добре. І – ні звука до 1946-го: виявилося, що він помер у 1944 р. в таборах.
1935-го року Олег організував і очолив молодіжний джаз-оркестр. Проголосували дев'ять музик – і обрали керівника свого джаз-оркестру – Олега (тромбон, фортепіано), брат Ігор (тенор-саксофон). У 1935 р. їхній оркестр робив ім'я в Харбіні: грали на балах, вечірках, виступали на місцевому радіо. Наступного року був Шанхай (Китай). Працювали в готелі «Янцзи», потім у болл-румі (танцзалі) «Мажестик».
У 1936 р. Олег Лундстрем створив джаз-бенд, вони переїхали в Шанхай (Китай), де почалася професійна діяльність колективу. На початку 40-х їхня «Пісенька про капітана» стала міжнародним шлягером, оркестр став одним із найкращих у Шанхаї; преса назвала Олега Лундстрема «Королем джазу Далекого Сходу».
Друга світова. У 1944 р. закінчив французький Вищий технічний центр, отримав професію архітектора. Олег Лундстрем володів англійською, китайською, французькою та шведською.
Після війни Союз запропонував усім народженим у Російській імперії, повернутися. Олег Лундстрем, який прожив 26 років у Китаї, заснував там свій оркестр і керував ним 11 років, вивіз бенд у повному складі в СРСР. Що там чекало? Перше, великий самопальний напис: «Находка – это исчо не Россия, а Россия – это уже не находка». Лундстрем все життя звіряв за вченням Вернадського, тому почав шукати смисл у мотто.
Ще до війни Сталін вважав, що джаз – музика негрів, рабів, отже, мистецтво пролетаріату. Пізніше, коли СРСР разом із США ділили карту світу, у Союзі лунав джаз. А за часів холодної війни джаз став мистецтвом товстих, музикою стиляг. І треба ж було Лундстрему потрапити в Союз у час заборони джазу?
Їм запропонували Казань, театр, консерваторія. Все майже спочатку. Та Олег був щасливою людиною, у нього була творчість, були музи – свято життя (не було гадки про родинні будні). У Казані він завідував музичною частиною в російському драмтеатрі, Галя грала на сцені. Коли вона завагітніла, 38-річний Олег мусив одружитися. Доля ж зробила цікавий виверт: Галя зробила по знайомству аборт і позбавила себе майбутніх надій на дітей. Так у самоті, у стерильних, охайних квартирах, де геть усе було зроблено руками хазяїна, проходили родинні будні.
Тільки восени 1956 оркестр було офіційно зареєстровано в СРСР.
У 60-ті роки солісткою оркестру О. Лундстрема була Валентина Купріна. Кажуть, її долю вирішили дві телеграми. Лундстрему від неї: «Чи потрібна вам співачка? Голос — контральто». І відповідь: «Приїжджайте». Після прослуховування Валентина Купріна стала солісткою оркестру.
Почалося гастрольне життя; під час гастролей від інфаркту помер брат Ігор, з яким Олег ніколи не розлучався.
Прийшов час і оркестр Олега Лундстрема було внесено до Книги рекордів Гіннесса як найстаріший у світі безперервно існуючий джазовий оркестр, а ім'я Олега Лундстрема – як беззмінного диригента й керівника оркестру впродовж 65 років. На батьківщині джазу, в США його було визнано Людиною року в 1998-му.
У ніч з 13 на 14 жовтня 2005 року на своїй підмосковній дачі 89-річний митець упокоївся. Згідно із заповітом, Олег Лундстрем похований на цвинтарі в підмосковному дачному виселку Соколовка Щолківського району, поряд із рідними.
