chrome firefox opera safari iexplorer

71 рік разом: зворушлива історія кохання гуцульської пари

04 травня 2018 о 13:06
mi100.info

87-річна Анна і 91-річний Танасій Замореняки із віддаленого карпатського села Великий Грамітний кажуть, що саме щирі почуття дають їм наснагу та сили проживати кожен день сповна.

У такому поважному віці обоє не сидять склавши руки — утримують курей, корову, косять траву, сушать сіно. А пані Анна готує для великої родини свої фірмові страви — голубці та холодець.

Мої батьки народилися у Грамітному, обоє – із поважних заможних родин.

— розповідає донька Параска.

Якось Танасій дізнався про Анничку та пішов “у вивідки” — аби переконатися, чи справді Анна така гарна та роботяща, як про неї в селі кажуть.

У ті часи парубки до дівчат соромилися ходити, — мовить пані Параска. — Тато дуже боявся заходити до Анни, аби по селу плітки не ширилися.

 Але ж так хотілося поглянути на красуню! І Танасій завітав у гості до дівчини. Мало говорив, сидів на краю лави та очей не зводив із Анни. Тоді дівчині було лише п’ятнадцять із половиною…

І пропала парубоцька воля та спокій аж донині, – сміється пані Параска. – Танасій прийшов до свого тата і сказав, що хоче сватати Анну. А якщо батьки не погодяться, то піде з дому. Дід дав благословення. Моїй мамі також сподобався поставний, вродливий парубок, ще й письменний, бо ж закінчив сім класів. А мама ходила до школи лише рік – читати, писати та рахувати навчилася сама. Знаєте, на батька не одна дівчина задивлялася, але Бог подарував йому Анничку. Донині живуть щасливо.


Весілля в Анни й Танасія було велике. Наречена мала казковий одяг. Її плечі прикрашала біла вовняна накидка — гугля, що було на ті часи ознакою неабиякої заможності. Після вінчання — набутки — частування та гуляння. На столах — салат із буряків, голубці, холодець, кукурудзяна каша з кисляком та декілька пляшок горілки — небачена на той час розкіш!

Молодята почали господарювати в хаті Анни, де й донині живуть. А діточок їм Бог дав аж після дев’яти років спільного життя. Нині Замореняки мають доньок Параску й Василину, сина Василя, шестеро онуків та десятеро правнуків.

 

Танасій працював лісорубом, згодом — лісником, Анна гнула спину в колгоспі, виховувала дітей, онуків, правнуків. А ще встигала шити, вишивати, варити, худобу й городи порати. За словами пані Параски, батьки завжди жили у мирі й злагоді, хоча й бували суперечки та батькові ревнощі.

Але мама – дуже розумна жінка, завжди батькові поступалася, – мовить донька. – І нині каже, що у біблії написано, аби жінка чоловікові корилася. Це не означає, що треба все сліпо виконувати та своєї думки не мати. Але потрібно бути дорою, лагідною, деколи й хитрою. Тата вона дуже шанує, молиться за нього. А батько без своєї “солодкої Аннички” також нікуди. Коли мама ще в молоді роки хворіла, він сам порався у господарству, відправляв нас до школи і до мами в лікарню поспішав, аби побачити, аби за руку потримати, аби слово з її уст почути. Тоді і йому легше ставало, звідкись й сили бралися.

“Яка ж таємниця подружнього життя ваших батьків?” — запитую жінку.

Вони створені Всевишнім одне для одного, – усміхається пані Параска. – Батьки плекають любов, повагу, довіру. І вдячні Богові за свою родину. А ще мріють відсвяткувати 100 років щасливого подружнього життя.

Джерело: mi100.info
Розділи: Суспільство

29 червня

Інші дати
Міжнародний день тропіків
На тропічні регіони припадає 40% всієї території світу, приблизно 80% біологічних видів планети, значна частина її мов і культур. У тропіках проживають більше 800 мільйонів чоловік. І хоча тропічні країни досягли значного прогресу, вони, як і раніше, стикаються з різноманітними проблемами.
Розгорнути
Народився Іван Черняховський
(1906, м. Умань, Черкаська область – 1945) – радянський військовий діяч, генерал армії. Командуючий військами 3-го Білоруського фронту.  
Розгорнути
Народився Тадей Маєрський
(1888, м.Львів – 1963) – український композитор, піаніст, педагог. Автор симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних творів, музики до вистав.  
Розгорнути
1945 – підписання Договору між СРСР та Чехословаччиною про входження Закарпатської України до складу УРСР
Цікаво відзначити, що підписання цієї угоди відбулося без якої-небудь участі українських дипломатів і представників Закарпатської України, хоча формально текст угоди складався також і українською мовою.  
Ні, цей народ із крові і землі Я не віддам нікому і нізащо! Він мій, він я, він – світ в моїм чолі, Тому життя його і ймення не пропащі. (Микола Вінграновський)
Розгорнути

Новини Дивитися всі