...12 липня 1941
«Тут загинула величезна кількість українців... Український чесний наш народ поніс найтяжчі втрати у цій війні...Вічна вам слава, брати і діти мої...
Погубила нас наша слава, наша географія і невідома наша історія...
Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить вчителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів — вони також поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить.
ВОНИ ЦІЛІ І ЗДОРОВІ, ЯК ВЕДМЕДІ, І ДОСВІДЧЕНІ В ХОЛОДНОМУ СВОЄМУ ФАХУ. НАПРАКТИКОВАНІ ПОЧИЩЕ НІМЦІВ, ЩЕ З ТРИДЦЯТЬ СЬОМОГО РОКУ...
Не було у нас культури життя — нема культури війни. Тому й страдаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо...»
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО.
Микола Томенко: «Нам би навчитися робити висновки з трагічного досвіду української історії».