chrome firefox opera safari iexplorer

7 визначних історико-культурних пам’яток, що потребують порятунку

18 квітня 2019 о 12:54


Пам`яткок з невичерпною славою та історією, але забутих
владою та людьми – таких в Україні багато. Їхня історична цінність вражає, але
так само вражає і байдужість державних установ, які мали б звернути увагу на
проблему зникнення архітектури цілих епох. Ми відібрали 7 найбільш занедбаних
із найбільш знаних, які, на думку Фонду Миколи
Томенка «Рідна країна»
та оргкомітету Всеукраїнської
акції «7 чудес України»,
потребують особливої уваги та втручання з боку держави,
меценатів та суспільства.

1. Національний художній музей
України.

Минулого року
заклад відсвяткував 120 років від дня його відкриття. З того часу суттєвої
реставрації не сталося. Унікальність його полягає в тому, що побудований він в
основному на кошти українських меценатів: будівля музею спроектована
архітектором Владиславом Городецьким, а музейна колекція створена на основі
пожертв Богдана Ханенка, Терещенків, Вікентія Хвойки, Миколи Біляшівського та
інших. Нинішні ж меценати байдужі до українського мистецтва й наразі всі
експонати знаходяться в небезпеці через аварійність приміщення.

2. Музей-заповідник «Підгорецький замок».

Воістину унікальна
споруда була створена кращими митцями своєї епохи. Будувався
він у 1635 – 1640 рр. архітектором
Андреа дель Акава за участю інженера Гійома де Боплана. Автором палацової
декорації був Ян Баптист Фальконі, портали і каміни проектував Константіно
Тенкелла. 

Попри 10-річні
дискусії процес реставрації замку досі реально не розпочався. Якщо держава
вчасно не втрутиться, країна втратить унікальну історико-архітектурну пам’ятку.

3. Музей історії запорозького козацтва (Національний
заповідник «Хортиця»).

Заклад був закритий
в 2015 році через те, що в будівлі знаходитись стало небезпечно і відвідувачам,
і експонатам. Експерти тоді зазначали, що ремонтні роботи в музеї потрібно було
розпочати ще 10 років тому. Але, хоча будівля і закрита на ремонт, з бюджету
так і не виділили належної суми для реконструкції. 

4. Національний
історико-культурний заповідник «Чигирин». 

Реставраційні
роботи в заповіднику розділили на пару етапів. На сьогодні завершений лише
перший. Від 2010 року подальші роботи не проводяться, а об’єкти що зведені на
першому етапі, вже почали руйнуватись.

5. Аккерманська фортеця.

Поки що активно відбувались лише протиаварійні роботи
через просідання ґрунту під стінами. Об’єкт потребує подальших реставраційних
робіт та отримання статусу пам’ятки не регіонального, а державного значення.

6. Державний історико-культурний заповідник «Меджибіж».

Замок розпочали
реставрувати вже досить давно, але через брак коштів процес затягується. Не
зважаючи на ремонтні роботи, деякі зали все ж працюють, проте відвідувачам
впадає в око аварійний стан стін та будівель замку.

7. Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України.

Ця група історично цінних унікальних дерев'яних церков включена до Світової спадщини ЮНЕСКО. Частина споруд на території України сьогодні недостатньо оберігаються державою. Через особливість матеріалу (всі церкви зроблені з дерева) вони потребують особливої уваги і фінансування з боку держави. Поодинокі реставраційні роботи ведуться, але зазвичай кваліфікація українських фахівців надто низька для пам’яток ЮНЕСКО.

«Рідна країна»

Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути