Майбутній науковець народився у Києві, в сім’ї відомого
історика, професора Київського Свято-Володимирського університету Івана
Лучицького та перекладачки Марії Лучицької.
1899 р. закінчив із золотою медаллю природничий факультет
Київського університету. Як один із кращих випускників отримав стипендію кафедри мінералогії .
Протягом двох років вдосконалював знання в Німеччині. Захистив магістерську
дисертацію на тему «Петрографічні дослідження порід Баварського лісу», а за
якийся час — докторську дисертацію «Рапаківі (граніти підвищеної лужності – Ред.) Київської губернії і породи,
які його супроводжують».
У 1908–1914 р.р. В.Лучицький був одним з провідних
професорів Варшавської політехніки (кафедра мінералогії). У
Варшаві народився син вченого — Ігор, який також став відомим геологом.
Професор В.І.Лучицький – один з організаторів
Українського геологічного комітету. Від серпня 1918 р., за наказом гетьмана України
Павла Скоропадського — директор Геологічного комітету.
У 1919 –41 р.р. Володимир Лучицький — професор
Таврійського, Київського університетів; Московської гірничої академії; Московського геологорозвідувального інституту.
У роки Другої світової війни займався геологічними дослідженнями на Уралі. Від 1947
р. — директор Інституту геологічних наук АН УРСР.
Величезне значення мають роботи Лучицького з вивчення
Українського кристалічного щита. Він відкрив родовища графітів та каолінів, розробив
гідрогеологічну та геологічну характеристики території України, склав
гідрогеологічні та геологічні карти нашої країни.
Володимир Лучицький – автор низки підручників і посібників з петрографії (наука про гірські породи з позиції їхнього
хіміко-мінерального складу), корисних копалин. Це, зокрема: «Петрографія», що
витримала п'ять видань; «Курс петрографії», «Петрографія України», «Петрографія
Криму» та інші.
В.І. Лучицький досліджував залізорудні родовища
Керченського півострова, Кривого Рогу, родовища каолінів України, графіти
Побужжя. Опублікував праці «Керченський
залізорудний район», «Корисні копалини України», «Каоліни України» тощо.
Багато праць вченого присвячено проблемам водопостачання українських промислових
центрів. Це «Вік водоносних горизонтів Києво-Харківського басейну», «Гідрогеологічна
мапа України», «Гідрогеологічні
особливості артезіанських горизонтів Києва.
Помер В.І.Лучицький 20 жовтня 1949р.
В Києві видатному вченому встановлено пам’ятний знак.
«Рідна країна»
