Майбутній академік народився у Києві, в родині історика, професора Київського університету Івана Лучицького та Марії Лучицької, перекладачки.
1899 р. закінчив із золотою медаллю природничий факультет Київського університету Святого Володимира. Як один з найкращих студентів отримав стипендію кафедри мінералогії. Протягом двох років вдосконалював свої знання у Німеччині. 1912 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Рапаківі (різновид граніту, — Ред. )Київської губернії і породи, які його супроводжують».
У 1908–1914 р.р. професор В.Лучицький викладав мінералогію у Варшавському політехнічному інституті.
За часів Української Революції організовував Український геологічний комітет. У серпні 1918р. наказом гетьмана П.Скоропадського В.І. Лучицького було призначено директором Геологічного комітету.
У 1919–1921 р.р. В.Лучицький — професор кафедри мінералогії Таврійського університету.
Згодом у званні професора викладав у московських Гірничій академії та Геологорозвідувальному інституті.
Під час Другої світової війни перебував у евакуації, провадив геологічні дослідження на Уралі.
1947 р. очолив Інститут геологічних наук АН УРСР.
20 жовтня 1949р. у Києві академік В.І.Лучицький помер внаслідок тяжкої хвороби.
Роботи вченого з дослідження Українського кристалічного щита зберігають своє значення і нині. Саме В.Лучицький відкрив потужні українські родовища графіту та каоліну. Крім того, вчений розробив гідрогеологічну та геологічну характеристики території України; склав гідрогеологічні та геологічні карти нашої країни.
Володимир Лучицький – автор численних підручників і посібників з петрографії та корисних копалин. Так, його підручник «Петрографія» перевидавався п’ять разів. Не меншу цінність мають і підручники «Курс петрографії», «Петрографія України», «Петрографія Криму».
Не втратили свого наукового значення праці академіка Лучицького: вже згадувана «Рапаківі Київської губернії і породи, які його супроводжують; «Стратиграфія докембрію Українського кристалічного масиву»; «Український стратиграфічний масив».
В.І.Лучицький потягом тривалого часу провадив дослідження залізорудних родовищ Керченського півострова, Кривого Рогу; каолінових та графітових покладів України. «Керченський залізорудний район», «Корисні копалини України», «Каоліни України» та ціла низка інших праць з’явилися в результаті цих досліджень.
Великий внесок В.І.Лучицького у вирішення проблем водопостачання українських міст. Це відображено в його роботах «Гідрогеологічна мапа України», «Гідрогеологічні особливості артезіанських горизонтів Києва».
Академік Лучицький виховав чимало талановитих вчених. Серед них – і його син Ігор Лучицький, відомий геолог, член-кореспондент Академії Наук.
«Рідна країна»
За матеріалами інтернет-видань
