Найкрасивіший
замок України розташований… просто у центрі України.
Це палац
Даховських у с.Леськове, за кілька кілометрів від райцентру Монастирище,
на Черкащині.
В селі, що налічує трохи більше 700 мешканців,
розташована справжня перлина, скарб не тільки місцевого, а й
загальноукраїнського рівня.
Одначе про замок знає
небагато людей, а з тих, хто знає, мало хто мав змогу побачити цю красу на власні очі.
Село Леськове отримала у власність родина шляхтичів
Даховських у 1770 р. А разом із селом —
85 гектарів лісу; два парки — листяний та глицевий; озеро з греблею та
розкішний сад.
Замок будували
аж чотири покоління Даховських. Були вони великими прихильниками всього
англійського, навіть опорядкували парки на англійський манер. Тадеуш Даховський,
якому в позаминулому столітті судилося завершити будівництво, третину маєтку
використав під кінний завод: ростив
коней англійської породи, які брали найвищі призи на перегонах.
Тож не дивно, що внаслідок англоманії господарів і замок
постав у стилі, традиційному для англійської готичної архітектури. А в замку – фантастичні колекції порцеляни,
картин, коштовних старовинних тканин.
Переповідають, що Казимир, батько Тадеуша, був відомий
своїм надприскіпливим ставленням до якості всього, що мало стосунок до маєтку.
Скажімо, якщо бодай одна цеглина з тих, які постачалися для спорудження замку,
мала найменший ґандж, пан Казимир
викидав усю партію, а відшкодування збитку покладав на того, хто недогледів. Цим нібито пояснюється
той факт, що старі будинки в селі мало не суціль цегляні…
Поголос про дивовижний замок пішов цілою Європою.
Милуватися замком приїздили гості з найдальших далечей.
Аж поки до влади не вдерлися більшовики. Вони замок
«націоналізували», коштовні колекції
розграбували, а сама споруда, як водиться, побувала в ролі цукрозаводу, піонертабору, складу,
тубсанаторію, військового шпиталю…
Тобто, експлуатувався на всі заставки і, зрештою,
опинився у аварійному стані.
У 2003 р.шпиталь
закрили. Через 10 років якась фірма виграла
аукціон на реставрацію. Минуло ще 6 років, але жодних слідів реставрації
не видко.
Доля шедевру владу не обходить: замок не визнаний пам’яткою архітектури.
Тим часом стіни тріскаються, перекриття вгинаються і
от-от впадуть. Стіни заплітає всюдисущий плющ. На острові кохання посеред озера
ніхто не освідчується і не зітхає, сповнений ніжних почуттів.
Замок занепадає.
Лише вночі, коли запустілий парк дихає прохолодою й дивовижними пахощами з
минулого, він, мабуть, тихенько мріє. Про людей, які одного разу прибудуть
сюди, зачаруються й відродять його для туристів і просто тих, хто любить
Україну.
«Рідна країна»
За матеріалами інтернет-видань
і власн.інф.
