ru.wikipedia.org
Народ хоче сміятися. Навіть коли йому не до сміху. Навіть коли аж так не до сміху, що тільки й лишається – сміятися.
Це добре знав Павло Глазовий.
Його прості гуморески щиро звеселяли і легко
запам’ятовувалися (самі назви книжок про це свідчили: «Весела розмова», «Щоб
вам весело було», «Смійтесь, друзі, на здоров’я»…) Тому гуморески Глазового цитували скрізь і всюди. В
тому числі — за часів тотальної русифікації, ба й самі русифікатори.Так Павло Глазовий
популяризував українську мову і захищав її від знищення. На відміну від
українських правозахисників, йому за це нічого не було. Крім загального
визнання. І на державному рівні – теж. Щоправда, ближче до Незалежності та після
її здобуття. Що означає: русифікатори хоч
гуморески й цитували, та їхнього автора пообоювались: мало того, що пише
українською, та ще й гуморист, отже, особа двічі підозріла…
Крім літературних премій та ордена «За заслуги»
ІІІ ступеня, Павло Прокопович мав іще одну важливу, як на нас, нагороду: Медаль
Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата» — «За доброчинність».
Глазовий писав не лише гуморески, а ще й байки. А його найвеселіші гуморески часом
містили трішки сумну іронію. Як оця, наприклад:
Сиджу я у залі та й думку гадаю: «Чому не співак я? Чому не співаю? Чому мені голосу, боже, не дав? Я вивчив би пісню, і довго б співав Одну і ту ж саму у кожнім концерті, Й не знав би мороки до самої смерті».
Павло Прокопович Глазовий народився в
с.Новоскелюватка на теперішній Миколаївщині, в хліборобській родині.
Зпкінчив Новомосковську педагогічну школу, 1940р.
пішов до війська. Воював на фронтах Другої світової.
По війні
навчався у Криворізькому педінституті. Тут його і почув-побачив Остап Вишня та
почав опікуватися молодим талантом. Допоміг
перевестися на навчання до Києва.
1950 р.
П.Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту
імені М.Горького.
У 1950–1961р.р. працював заступником головного
редактора журналу «Перець»; пізніше — заступником головного редактора журналу
«Мистецтво».
Гуморески Павла Глазового мали у своєму репертуарі
знані артисти: А.Сова, А.Паламаренко, Ніла Крюкова,В.Калашников…
А чи знаєте, що П.Глазовий писав і «дитячі»
гуморески?
—
— Де взялися ми? — онуки Спитали в бабусі. А бабуся пояснила В старовиннім дусі: — Тебе знайшли у капусті, Тебе — в бараболі. Тебе знайшли під вербою, Тебе — на тополі. Тебе знайшов на соломі Біля клуні татко... І тут раптом обізвалось Якесь онучатко: — От сімейка, так сімейка! Хоч тікай із дому! Хоч би одне появилось На світ по-людському...
Помер Павло Прокопович Глазовий у Києві 29 жовтня 2004 р. А його гуморески живуть без свого автора вже 15 років, як жили й поруч та разом із ним. Бо ці талановиті й веселі вірші – невмирущі. Як українська душа. Як Україна, що про неї, звертаючись до тодішніх і нинішніх «великих політиків», Глазовий написав:
Що для неї колотнеча
Ваша політична?
Ви тут гості тимчасові,
Україна — вічна!
___________________
Олена
Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
