chrome firefox opera safari iexplorer

5 жовтня 1930р. народився перший космонавт-українець Павло Попович

05 жовтня 2019 о 13:04
kpi.ua

12 серпня 1962р. з космодрому Байконур стартував космічний корабель «Восток-4». Пілот – Павло Романович Попович. Серед безмежжя Всесвіту залунала українська пісня. «Дивлюсь і на небо, та й думку гадаю: «Чому я не сокіл, чому не літаю?»

Очевидці переповідали, що у Центрі керування польотами його керівник Сергій Корольов заплакав – це була його рідна, улюблена пісня…

В одному з інтерв’ю П.Попович  якось розповів: «Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, осокори вздовж дороги, верби над Россю, будинок, у   якому ріс, рідних, друзів. І так захотілося додому...»

По завершенні польоту, що тривав добу, Павло Попович, доповідаючи тодішньому першому секретарю ЦК Микиті Хрущову, сказав українською: «Я перший радянський космонавт з України...»

П.Р.Попович народився у м. Узин Білоцерківського району на Київщині, в робітничій родині. Батько майбутнього космонавта все життя працював кочегаром на Узинському цукровому заводі. В родині Романа Порфирійовича та Феодосії Касьянівни Поповичів було п’ятеро дітей: троє синів і дві доньки.

Допитливий, розумний хлопчик із цікавістю  задивлявся у небесні далечі від раннього дитинства. «Під Узином є великий аеродром, а тому я мріяв ще змалку стати льотчиком і обов'язково – винищувачем», – згадував  пізніше Попович.

Найтяжче довелося у повоєнні роки. Вдень хлопець навчався у школі, а в нічні зміни влітку працював на цукрозаводі, взимку – кочегаром.  Однак вчився тільки на відмінно. 

1947р. вступив до Магнітогорського індустріального технікуму. Через три роки прийшов до місцевого аероклубу. Тоді ж уперше літав – на «У-2». 

1954р. П.Попович закінчив Качинське військове авіаційне училище льотчиків. Служив у військово-повітряних силах.

1960р. Павла Поповича зарахували до загону космонавтів. «Раптом, 1959 року, мене викликають у штаб дивізії, де змусили підписати папір про те, що я нікому нічого не розповім, а потім запропонували пройти медичну комісію, аби потрапити до загону космонавтів», — згадував Павло Романович. — Тоді відібрали дві з половиною тисячі льотчиків-винищувачів з майже десяти тисяч осіб! І лише двадцять чоловік забрали до Москви»… Готувався до польоту разом з Ю.Гагаріним та Г.Титовим.

 Закінчивши 1968р. Військово-повітряну інженерну академію імені М.Жуковського, Павло Попович 3 -19 липня 1974р. побував у космосі вдруге —  як командир корабля «Союз-14» — під час  експедиції на орбітальну станцію «Салют-3». Політ тривав 15 діб. 

 У 1964-88р.р. був депутатом Верховної Ради України.  Чимало зробив для рідної Київщини. За його наполяганням газифікували Узин, проклали асфальтову дорогу, навіть залізницю у Сквирі  налагодили: на прізвище «Попович» двері чиновників відчинялися автоматично.

Створив у Москві  Клуб космонавтів-українців. Очолював Товариство української культури «Славутич».  

Нерідко навідувався до рідних країв, де його радо зустрічали земляки. Любив спілкуватися з людьми, ніколи не вивершувався над ними. А ще чудово співав, тож коли  земляки чули, як знайомий голос виводить у надвечір’ї  «Місяць на небі» чи «Два кольори», тішилися: «Павло приїхав!»…

Павло Попович був віруючою людиною. «…існує вища за нас сила, незбагненна і величніша. Тож Бог є, Він усе бачить, і те, що відбувається на Землі, то з Його волі, бо ми забули Його та перестали шанувати», — прохопився якось в інтерв’ю.

Писав вірші, видав п’ять прозових книг, у яких ділився досвідом космічних мандрів, своїми почуттями і спостереженнями.  

Від 1993р. генерал-майор авіації в запасі Павло Попович очолював раду директорів Інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.

30 вересня 2009р., за рік до 80-ліття, в Гурзуфі (Крим) П.Р.Попович раптово помер від інсульту.

Ім’ям нашого першого космонавта названі вулиці в багатьох містах України.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

9 серпня

Інші дати
Міжнародний день корінних народів світу
Свято Міжнародний день корінних народів світу відзначається в першій декаді серпня. Виникло за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН в 1994 році. Присвячене питанням збереження корінних народів на планеті, захисту їх прав, богатству культури і надбанню.
Розгорнути
Варвара Ханенко
1852–колекціонерка, меценатка, громадська діячка. Дочка цукрозаводчика, мецената М. Терещенка. Разом із чоловіком Б. Ханенком заснувала приватний;музей, на основі якого в 1921 р. в Києві було створено Музей мистецтв;(нині Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків).
Розгорнути
Народилася Віра Холодна
(1893, м.Полтава – 1919) – українська актриса, «королева» німого кіно. Уславилася в фільмах «Пісня торжествуючої любові», «Міражі», «Життя за життя», «Забудь про камін…» та багатьох інших.
«Ваши пальцы пахнут ладаном, А в ресницах спит печаль. Ничего теперь не надо нам, Никого теперь не жаль. И когда Весенней Вестницей Вы пойдете в синий край, Сам Господь по белой лестнице Поведет Вас в светлый рай...» (Олександр Вертинський, посвята Вірі Холодній)
Розгорнути