Важко сказати, коли саме з’явилася пошта. Може, коли вперше для
передавання повідомлень стали використовувати голубів? А може, коли давні греки
почали пускати в море амфори з посланнями?..
Щоправда, у Давній Греції повідомлення зазвичай
передавали кур'єри, котрі діставалися від одного місця до іншого пішки.
Принагідно зазначимо, що соєрідним живим символом давньогрецької пошти став
Філіпід, котрий, за Плутархом, з наайбільшою можливою швидкістю дістався Афін,
аби передати звістку про перемогу в битві при Марафоні. Він нібито встиг лише
сказати: «Перемога!» - і помер від розриву серця. Відтоді, до речі, змагання з
бігу на супердовгі дистанції називаються марафонськими.
Спочатку слово posta позначало
станцію, де замінювали втомлених коней чи один кур'єр передавав естафету іншому, а сам
відпочивав.
Нашій київській пошті — 350 років. У березні1669 р. гетьман
Лівобережної України Дем'ян Многогрішний підписав з московитами «Глухівські
договірні статті», за якими, серед іншого, в українських містах мала бути
створена пошта.Через 5 років на Подолі вже існував поштовий двір зі стайнею на
40 коней, у люду почали приймати листи, але невдовзі все занепало. Справа потроху почала відновлюватися лише в
середині XVIIІ ст.: у 1765 р. на Лівобережжі організовувалася Державна кінна пошта.
Через 10 років потому в Києві була заснована поштова контора, яку згодом
перетворили на
губернський поштамт, що в кінцевому підсумку знову розташувався на
Подолі. Під його керуванням перебували
повітові пошти.
Перше міське поштове відділення почало працювати у Києві 1
червня 1840 р., друге — 2 грудня 1852 р.
Всесвітній день пошти як свято засновано 50 років тому
Організацією Об'єднаних Націй з ініціативи конгресу Всесвітнього поштового
союзу (ВПС). Дата обрана не випадково: 9 жовтня 1874 р. в Берні 22 країни
утворили Генеральний поштовий союз, який поставив собі за мету розвивати
міжнародну поштову спіпрацю та покращувати поштову службу в цілому світі.Нині
до ВПС належить 189 країн світу.
Всесвітня поштова мережа переважно складається з
державних установ. Скажімо, У Німеччині, Великій Британії діє державна
монополія на поштові послуги. Водночас у
багатьох країнах працюють і недержавні поштові установи. Так, у США державна монополія — лише на доставку стандартних листів і
листів «першого класу».
З появою Інтернету дехто побоювався, що пошта втратить
свої позиції. Але вона залишилася багато в чому незамінною. Втім, відповідно до
віянь часу та вимог користувачів, вона мусить
осучаснюватися.
Які саме послуги надає пошта, можна встановити, в тому
числі – в Україні – з допомогю інтернет-пошуку.
А тепер – кілька
цікавих фактів про пошту.
1.Найдовшого листа, надісланого поштою, написав у 1984р.
Елан Форман до своєї дружини Джанет. Він висловив палкі почуття листом, що складався з 1 402 344 слів.
У пана Формана, щоправда, є конкурент – Мохаммед Дехкані
з Ірану. На лист друга, котрий докоряв за тривале мовчання, Мохаммед написав
відповідь на… 150 метрах паперу! Лист писався
протягом 13 місяців, по 4 години щодня.
2. Найкоротшими листами, вважається, обмінялися видатний
французький письменник Віктор Гюго та його видавець. Зажадавши дізнатись, як
відреагувало читацтво на новичй роман «Упосліджені», Гюго надслав видавцеві такий
текст:«?». У відповідь отримав:«!».
Творцями ж лаконічного листування вважають мешканців
давньої Спарти. Коли Филип, цар Македонії, став з військом під стінами міста-держави
й зажадав, аби містяни відчинили ворота в обмін на життя, ті передали листа з
одним-єдиним словом: «Ні!»
3.Найсмішніше з коротких листувань – між якимся читачем
та Марком Твеном. Якось письменник отримав листа з єдиним словом: «Свиня!», на
якого відповів трохи довшим: «Зазвичай я отримую листи без підпису. Вчора
вперше отримав підпис без листа».
4. Набільше листів надходить Папі Римському. З ним за
кількістю звернень змагається лише… Санта Клаус (до речі, мало хто згадує, що він свого часу був відомим
християнським святим). Пошту Санта-Клауса обробляє служба з 3 тисяч людей.
5.Найбільший штат –
у пошти США. Його чисельність становить
майже 900 тисяч працівників.
6.Вперше поштові скриньки з’явились у італійській Флоренції – понад 400 років тому. Щоправда,
їхнж призначення було специфічним: туди вкидалим анонімки на вчених, яких тоді
вважали «слугами диявола».
7.У Великій Британії
(може, й іще десь – наразі не відомо) поштою доправляли навіть… людей.
Від 1952р. це робити заборонено. Але інших живих істот – наприклад, коня,
корову чи козу – можна в деяких краях «надіслати» й нині.
Вітаємо пошту і поштарів з професійним святом.
Без них ми – ну ніяк!
«Рідна країна»
