wikipedia.org
2 жоввтня 1865
року народився український композитор Денис Січинський
Денис Січинський першим у Галичині обрав музику своїм фахом.
Денис Володимирович
Січинський народився 2
жовтня 1865 р. в селі Клювинцях на Тернопіллі. Тернопільської області. Батько – сільський вчитель – працював на той
час управителем панського маєтку.
Денис рано осиротів, закінчив навчання у гімназії лише у
18 років. Саме у гімназії в нього виявився неабиякий хист до музики. Грі на
піаніно талановитого юнака навчав і загалом опікувався ним відомий у краї
піаніст В. Вшелячинський – згодом професор
Львівської консерваторії.
Денисові довелося
постійно шукати способу якось прожити. Працював
дрібним чиновником, у Коломиї приватно навчав дітей грі на цитрі,
виступав з концертами у складі мандрівного вокального квартету…
1886 р.
почав писати твори для фортепіано, цитри, хору і голосу.
Протягом 1888-90 р.р. навчався на юридичному та теологічному факультетах Львівського університету. Однак
невдовзі ухвалив головне у своїй долі рішення: вступив до львівської консерваторії, поставивши
за мету стати композитором. Водночас навчався композиції у професора К.Мікулі,
учня Ф.Шопена.
Диригував хорами, займався громадською роботою – зокрема,
входив до правління львівського товариства «Боян» (хорового товариства,
заснованого 1891р. і забороненого радянською окупаційною владою в 1939р.).
Організував філію товариства у Коломиї та працював у ньому диригентом.
1892 р. Денис Січинський за
кантату «Дніпро реве» отримав першу премію на конкурсі, що його організувало
товариство «Боян».
До 1895р. композитор заробляв на
життя приватними лекціями, переписував ноти та аранжував популярні твори.
Довелося працювати і бухгалтером, і рахівником…
Доля звела Січинського з Франком, і той
порадив композиторові писати музичну критику.
Д.Січинский переїхав до Перемишля. Заходився
організовувати музичне життя міста, диригував у «Бояні» та сільських хорах, працював капельмейстером і вчителем музики у
сиротинці в Дроговижі,
неподалік Стрия.
Протягом майже 10 років мешкав у Станіславові (нині
Івано-Франківськ). Був диригентом
у місцевому «Бояні», а
щойно була створена музична школа – влаштувався викладати гру на фортепіано.
Заснував музичне видавництво, організував кілька сільських хорів. Всім цим
займався за покликанням серця – тобто на громадських, як ми нині сказали б,
засадах. Аби мати кусень хліба, переписував чужі музичні твори.
1907р. Денис Січинський отримав замовлення на оперу «Роксоляна» і протягом
року писав її, практично не полишаючи
працю. Однак на заваді стали страшна хвороба і постійні нестатки.
26 травня 1909р. композитор Денис Січинський помер у
Станіславові від раку горла.
Нині до могили композитора, розташованої в центрі
Івано-Франківська, приносять квіти вдячні земляки.
Найціннішими у творчому доробку Д.Січинського є твори вокального жанру, зокрема – хорові. Почаши
з хорових обробок
народних пісень, композитор перейшов до написання оригінальних творів: «Лічу в неволі…» на слова Тараса Шевченка; низки хорових мініатюр –
здебільшого на слова І.Франка і знову ж таки Т.Шевченка.
Чимало залишилося обробок народних пісень для голосу і
фортепіано. Вони увійшли до збірок, виданих 1904р. в Лейпцігу: «152 українські народні і патріотичні пісні» та збірка
для дитячих голосів. Перша збірка відкривається гімном «Ще не вмерла
Україна».
Ліричний талант композитора знайшов найповніше своє
відображення у солоспівах. Натхнення брав з українських народних та міських
побутових пісень.
Один з останніх творів для голосу – «Бабине літо» — був
свого часу в Галичині надзвичайно популярним.
Цікавився композитор і українською історичною тематикою.
В 1888 р. з’явилася пісня його авторства «У гаю, гаю» — на слова з Шевченкових «Гайдамаків».
Українські виконавці й нині беруть до свого репертуару
неповторний вокальний монолог «Як почуєш вночі край твойого вікна...» на слова
І.Франка; ліричну мініатюру на вірш Лесі
Українки «Не співайте мені сеї пісні».
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
