uk.wikipedia.org
«М.М.Вілінський був прекрасним музикантом і прекрасною людиною. На всіх його творах лежить печать справжнього таланту, і всі вони показують тонкий смак і велику професійну майстерність автора».
Б.Лятошинський
Ім’я Миколи Вілінського найтіснішим чином пов’язане з
історією розвитку української музики першої половини XX століття.
Микола Миколайович
Вілінський народився в с.Голта Ананьївського повіту на Херсонщині.
Належав до шляхетного роду українських
дворян, як і відома письменниця Марко
Вовчок (Марія Вілінська). Батько — Микола Олександрович — був міським головою Ананьєва. Бабуся
по материнській лінії, Олександра
Черкунова (в дівоцтві Залізняк) — зі славетного козацького роду.
Двоюрідна Миколина сестра Ксенія Держинська, прима
московського Великого театру, не раз гостювала в садибі Вілінських у Ананьєві, брала участь у домашніх музичних вечорах.
Микола Вілінський почав самотужки – але вельми серйозно –
займатися музикою, навчаючись у Ананьївській
гімназії. Організував гімназійний оркестр народних інструментів, диригував
церковним хором. До музичного виховання
майбутнього композитора доклала зусиль і його мати, обдарована піаністка.
1906 р., по
закінченні гімназії, Микола, на вимогу батька, вступив на юридичний факультет
Імператорського Новоросійського університету в Одесі, який успішно закінчив
1912 р. А водночас із університетськими студіями відвідував Одеське музичне училище (від
1913р. – консерваторія). Композиції навчався у Вітольда Малішевського — учня М.Римського-Корсакова та О. Глазунова, першого ректора Одеської
консерваторії.
Варто зауважити, що професора і студента поєднували дружні стосунки.
Переповідають, що коли В. Малішевський вирішив покинути більшовицький «рай»,
він намагався вивезти до Польщі й Вілінського та його родину.
Від 1920 р. Микола Вілінський викладає в Одеській консерваторії. Отримує звання професора,
завідує кафедрою композиції. У 30-і роки
в нього навчаються Е. Гілельс, Д.Ойстрах,
інші відомі музиканти.
1941 р. Микола Вілінський з родиною виїхав до Ташкента.
Викладав у місцевій консерваторії. 1944 р. повернувся до України, завідував кафедрою
теорії музики і композиції Київської консерваторії. У студентському середовищі
мав величезний авторитет.
Його учнями були О.Білаш, К.Данькевич, О.Фельцман та інші
відомі композитори. Особливо теплі стосунки поєднували М.Вілінського з
К.Данькевичем, який фактично був членом родини композитора. 1951 р. Костянтин
Данькевич зазнав переслідувань за свою оперу «Богдан Хмельницький», і професор Вілінський
став на захист улюбленого учня.
Один з його учнів, А.Муха, зазначав, що на кафедрі композиції «…панувала рідкісно дружня і творча атмосфера, породжена високою
взаємоповагою між «трьома Миколайовичами» -Л.Ревуцьким, Б.Лятошинським і
М.Вілінським».
Талановитий композитор, Микола Вілінський є автором
симфонічних сюїт, вокально-хорових
обробок українських народних пісень, камерно-інструментальних творів. Він
належав до неоромантичної
школи Римського-Корсакова, Глазунова, Лядова.
Романси та обробки народних пісень — «Стоїть явір над водою», «Ой вербо вербо»,
«У вишневому садочку», «Заповіт» для хору та симфонічного оркестру на слова Т.Шевченка,«Балетна
сюїта», а також фортепіанні твори свідчать про яскравий талант композитора.
Музикознавці, до речі, відзначали, що «…
разом із Косенком, Ревуцьким, Лятошинським та іншими українськими майстрами
Вілінський сприяв процесу кристалізації національних рис в українській
фортепіанній культурі».
Микола
Вілінський є одним із засновників українського
фортепіанного баладного жанру. Його «Балада в формі варіацій на українську
народну тему» («Ой у полі жито копитами збито») належить до
видатних творів цього
жанру.
Помер відомий композитор 6 вересня 1956 р. Похований на
Байковому цвинтарі у Києві. Твори М.Вілінськогоі нині виконують провідні українські музичні
колективи, а його педагогічний досвід успішно застосовують сучасні викладачі
композиції.
«Рідна країна»
За матеріалами
інтернет-видань
