chrome firefox opera safari iexplorer

20 травня народився український художник і педагог Микола Мурашко

20 травня 2020 о 06:29
wikiart.org

Талановитий український художник Микола Мурашко народився у Глухові, в родині різьбяра іконостасів.Змалку хлопець був лідером у багатодітній сім’ї, заступався за менших. А коли пішов «на власний хліб», забрав до себе меншого брата Семена (Сеню), який страждав на психічну хворобу. 

Уже в ранньому дитинстві Миколка  виявив зацікавлення малюванням: копіював книжкові ілюстрації, малював сам.

Ледь підрісши, Микола вирушив до Києва, найнявся у підмайстри до реставратора-копіїста.

1863 р. добрий знайомий, художник Іван Сошенко, який викладав малювання у 1-й Київській гімназії, порадив Миколі вступати до Академії мистецтв у Петербурзі. Юнак відвідує академію як вільний слухач. Під час навчання знайомиться з Іллею Рєпіним, і той великою мірою впливає на його естетичні погляди.

Мурашко захоплюється графікою. Створює низку портретних робіт, серед яких -  портрет Петра Могили,   автопортрет, а особливо – портрет Тараса Шевченка.  З’явиляються літографічні альбоми худоджника.

Закінчити навчання в Академії не судилося – на заваді стала хвороба. Повернувся в Україну, оселився у містечку Вороніж на Чернігівщині. У жовтні 1867-го отримав від Академії мистецтв звання вчителя малювання.  Наступного року переїхав до Києва, оселився у невеличкому помешканні на вул.Михайлівській, розпочав викладання у Київській прогімназії, згодом – у реальному училищі, Колегії Павла Галагана.

Водночас багато творчо працює. 1879 р. за роботу «Мотив з околиць Києва» Рада Академії мистецтв надала Миколі Мурашку звання класного художника III ступеня.

Митець заглиблюється у пейзажний живопис. 1880—1890 рр. створює пейзажі «Річка Тетерів», «Млин», «У парку», «Вид Боярки», «Коростишів»; серію «кримських» робіт: «Крим», «Берег Алупки», «Ай-Петрі», «Мечеть». Улюблена тема полотен майстра – панорами Дніпра («Над Дніпром», «Вид на Дніпро» та інші.)

Картини з успіхом експонуються на виставках у Києві та Петербурзі. Окремі роботи придбала Академія мистецтв.

Тоді ж Микола Мурашко пише низку портретів, найвідоміший з-поміж яких – портрет художника і громадського діяча Миколи Ге.

Водночас улюбленою справою М. Мурашка було викладання. 1875 р. у власній оселі організував і очолив Рисувальну школу.  Серед учнів художника були діти й дорослі: одні готувалися до іспитів з малювання, інші воліли навчитися малювати «для себе», з любові до живопису, ще інші не бачили себе поза живописом і прагнули досягти вершин майстерності.

Допомогу в організації школи надавали український підприємець і благодійник І.Терещенко, меценат і колекціонер художніх творів В.Тарновський, професор історії та громадський діяч П.Павлов, географ і мандрівник П.Семенов-Тянь-Шанський. Підтримували діяльність школи художники І. Рєпін, І.Крамськой, В. Маковський. У різні часи тут викладали М. Врубель, І.Селезньов, професор Г. Павлуцький, С.Костенко та інші майстри.

Школа дала можливість отримати художню освіту К.Малевичу, В.Сєрову, М.Пимоненку, С.Костенку, Г.Дядченку, О.Мурашку, Г.Світлицькому  та іншим, відомим у майбутньому, малярам.

Обдаровані діти з бідних родин у школі навчалися безкоштовно, ще й отримували стипендію.

Школа діяла понад 25 років — до травня 1901-го. –за цей час тут навчалися малюванню понад 2 тисячі  людей. Якийся час школа розташовувалася на Трьохсвятительській ,у будинку Софії Тарновської, дружини В.В.Тарновського. Затим міський голова професор М.Ренненкампф домігвся для школи приміщення на першому поверсі будинку Думи та надав субсидію -300 рублів сріблом.

Посібник із малювання для дітей, виданий 1869 р., мав величезну популярність: у якості зразків для копіювання пропонувалися літографічні роботи самого Мурашка.

Із середини 1880-х років Микола Мурашко багато друкується як рецензент і мистецтвознавець, зокрема, популяризатор творчості художників-передвижників. Ініціює виставки художніх робіт українських та зарубіжних художників-реалістів: О.Сластіона, М.Ярового, Є.Вжеща, К.Костанді, І.Рєпіна, В.Верещагіна, В.Полєнова, І.Шишкіна.

1878 р. в Києві було видано книгу казок Г.К.Андерсена, яку розкішно проілюстрував художник. 1901 р. рисувальну школу реорганізували в Київське художнє училище. М.І.Мурашко отримав від І.Н.Терещенка значну фінансову допомогу та пристойну пенсію.

Упродовж останніх років життя Микола Мурашко мешкав у містечку  Буча поблизу Києва. Працював над мемуарами «Спогади Старого Вчителя», які побачили світ іще за життя митця – 1907 р. – коштом родини Терещенків.

М.І.Мурашко помер 22 вересня 1909 р. у Бучі. Похований на київському Лук'янівському цвинтарі.

У містах Києві та Глухові на честь М.Мурашка названо вулиці.

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути