5.ua
Творчість цієї
талановитої мисткині відзначена
численними нагородами, преміями, званням народної артистки. Але найвагомішою,
найціннішою нагородою для неї були визнання і любов публіки.
Народилася Ольга Яківна Кусенко у 1919 р. в Каневі.
Батька вбили бандити у рік народження доньки. Дівчинку
виховувала мама. Саме вона змалечку прищеплювала Олечці любов до українського
поетичного слова. Тож у 5 років дівчинка вже виступала перед земляками із віршами
Тараса Шевченка.
Сталося так, що Оля
опинилася в дитбудинку, затим – у інтернаті. Розрадою,
а водночас – великим захопленям – стала для неї самодіяльна сцена. Юна аматорка
вирішила будь-що втілити заповітну мрію – стати професійною актрисою.
1937 р. Ольга
вступила на акторський факультет Київського державного театрального інституту ім.
Івана Карпенка-Карого. Дипломна робота О.Кусенко — роль Мані у фільмі «Сім’я Януша» (Білоруська кіностудія) – принесла
перший успіх.
1941 р. Ольга отримала диплом актриси драматичного театру.
22 червня мала відбутися зустріч молодої акторки з відомим
режисером Олекандром Довженком – той запросив її на одну з провідних ролей у
своєму новому фільмі. Однак на заваді стала Друга світова…
Ольга Кусенко
добровільно записується медсестрою військово-санітарного
потяга. Не лише доглядає поранених, а й створює самодіяльну акторську трупу, що
виступає перед бійцями.
1943 р. Ольга
Кусенко – актриса
фронтових театрів, у тому числі — театру 4-го Українського фронту. Виступила у 450 концертах.
Від 1944 р. О. Кусенко служить у Київському театрі ім. Івана Франка. На сцені відомого театру зіграла близько
60 ролей. Марися («Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Одарка («Фараони»
О.Коломійця), Варя ( «Вишневий сад» А.Чехова), Регана («Король Лір»
В.Шекспіра)… Критики і публіка із
захватом сприймали Ольгу Кусенко в ролях з української театральної класики:
Олена ( «Глитай, або ж Павук» М.Кропивницького), Маруся ( «Ой, не ходи, Грицю…»
М.Старицького, Анна ( «Украдене щастя» І.Франка), Меланка ( «Свіччине весілля»
І.Кочерги). Саме про образ Меланки, створений Ольгою Кусенко, видатний режисер
Гнат Юра писав, що він став «….поетичним символом України».
В останні роки
сценічної діяльності Ольга Яківна зіграла найулюбленішу з-поміж своїх ролей — Василуцу («Каса маре» Й.Друце). У Василуці – сильній,
мудрій і водночас – жіночній, теплій – актриса бачила втілення власної
вдачі.
Ольга Кусенко
багато виступала на радіо, знімалась у телевізійних фільмах- виставах рідного театру. Писала статті, присвячені акторській професії.
Ще під час навчання в інституті Ольга Кусенко познайомилася
з Юрієм Тимошенком – майбутнім народним улюбленцем «Тарапунькою». Це була
дружба, котра під час листування у воєнні роки стала взаємним коханням.
Побралися Ольга і Юрій у 1946-му й прожили у злагоді 18 років. Поки Юрій не
зустрів молоду співачку Юлію Пашковську…
Минуло 20 років, сповнених для Ольги гірких самотніх
спогадів. І от якось, після одного з концертів, Юрій підійшов до Ольги з
квітами і запропонував знову бути разом.Однак вона ступити вдруге у ту саму
ріку не змогла…
Померла актриса 17 листопада 1997 р. в Києві. Юрій
Тимошенко пішов із земного світу на 11
років раніше…
На фасаді будинку №15 на Хрещатику, де мешкала актриса,
встановлено меморіальну дошку.
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
