Вірш «Ще не вмерла Україна», який став поетичною складовою майбутнього Національного, а згодом – Державного Гімну, написав український поет, етнограф і фольклорист Павло Чубинський ранньої осені 1862 року.

Текст блискавично поширився в українофільських гуртках, які незадовго до того об’єднались у Громаду — організацію української інтелігенції в Києві, яка займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю (існувала в 1859-76р.р., була заборонена Емським указом). Вірш став настільки популярним і так надихав українство, що того ж таки 1862-го, 20 жовтня, начальник жандармерії князь Долгоруков розпорядився вислати Чубинського до Архангельської губернії — «за вредное влияние на умы простолюдинов».

Вперше вірш П.Чубинського був надрукований у числі 4 від 1863р. львівського часопису «Мета». Тоді він і потрапив на очі відомому композитору, отцеві Михайлові Вербицькому з Перемишля, який щиро захопився твором і написав до нього музику (інша версія – музику на текст Чубинського о.Михайлові замовила перемишльська «Громада»).

Перше виконання твору «Ще не вмерла Україна» як Гімну відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі — ним завершили концерт, присвячений пам’яті Тараса Шевченка. Того ж року вірш уже був надрукований разом із нотами. Твір у виконанні українського оперного співака-тенора Модеста Менцинського був записаний на платівку в Кельнському відділенні «Грамофона» у жовтні 1910 р.

Під час Української Революції, в 1917—1920 р.р., «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів (славнів) УНР та ЗУНР. Так, у червні 1917р. видання The New York Times повідомило про затвердження офіційного перекладу Гімну України. Під час проголошення Акту Злуки — Універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у єдину Українську Народну Республіку — на Софійському майдані у Києві «Ще не вмерла Україна» та «Вічний революціонер» М.Лисенка на слова І.Франка лунали у виконанні Республіканської капели УНР під керівництвом Кирила Стеценка.

Після захоплення України більшовиками Гімн «Ще не вмерла Україна» був заборонений, за його виконання та навіть зберігання тексту і нот людину могли просто розстріляти.

За якийся час після утворення СРСР виникла ідея затвердити не лише загальносоюзний, а й «республіканські» гімни – така собі імітація «суверенітетів». Звичайно, текст П.Чубинського навіть не розглядався. Завдання компартії полягало у створенні гімну, яким би прославлялася й оспівувалася б вона ж, компартія. Відіграло велику роль і те, що під час повстанської боротьби 20-х-30-х років та в часі героїчних змагань Української Повстанської Армії твір «Ще не вмерла Україна» лунав як Національний Гімн на всіх українських теренах, тож владі кортіло знайти якийся ніби «замінник».

1949 р. УРСР отримала гімн на слова Павла Тичини та музику Антона Лебединця «Живи, Україно, прекрасна і сильна…». Аж у 1978р. з його тексту було вилучено рядок «І Сталін веде нас до світлих висот».

Національний Гімн «Ще не вмерла Україна» мільйонноголосо лунав на мітингах і демонстраціях від початку 80-х, його виконували на з’їздах і зборах новітніх політичних і громадських організацій. Уперше в залі парламенту Гімн виконали депутати з «Народної Ради» після проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

15 січня 1992р. Верховна Рада на чолі з І.Плющем затвердила… «музичну редакцію Державного гімну України, автором музики якої є М. М. Вербицький».

Чи вкотре спрацював страх тодішніх керманичів перед «старшим братом», чи – знову-таки вкотре — «присіли» перед доморощеними україноненависниками –та відтоді тривалий час наша держава мала в якості Гімну «пісню без слів», як гірко жартували українці. На офіційних заходах виконувалася музика М.Вербицького в редакції композиторів М.Скорика та Є.Станковича.

Лише 6 березня 2003 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про Державний Гімн України» (законопроект Президента України Л.Кучми).У статті 1 Закону, зокрема, зазначено: «…Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».

За цей Закон проголосували 334 народних депутати з 443, проти – 46, не голосували фракції Соцпартії (О.Мороз) та Компартії (П.Симоненко).

Гімн України лунав на Майдані під час Помаранчевої революції 2004р. та Революції гідності 2013-14 років. Його називають одним із кращих у світі. Не одне щире українське серце тріпоче з перших його акордів.

А тому, гадаємо, кожні українка та українець, люблячи свою рідну країну, мають знати увесь текст нашого Славня.

Ще не вмерла Україна

Слова П.Чубинського
Музика М.Вербицького

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду!

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»