chrome firefox opera safari iexplorer

24 квітня  — 216 років від дня народження Олександра Духновича

24 квітня 2020 о 08:57
resource.history.org.ua

Твої слова, твій заповіт буде ведучою звіздою для грядущих поколінь, Твої ідеї зродять нам ревних жовнірів для народного войська. Твій дух меж нами буде од рода в рід!

 А.Волошин. Памяті Олександра Духновича

 У  ХІХ в Закарпатті постав рух «будителів», які робили все, щоб українські думка, мова, культура в краю не згасли. До його провідників належить Олександр Духнович – письменник, відомий діяч освіти і культури, історик, священик УГКЦ.

Олександр Васильович Духнович народився у с. Тополя (нині територія Словаччини), в родині греко-католицького священика о.Василя Духновича  та священичої доньки Марії Гербері.

У 1816р. помер батько, мати залишилася вдовою з 6 дітьми, старшим з яких був Олександр.

Освіту отримав у початковій школі, гімназії та богословській семінарії в Ужгороді.  Висвятився, працював архіваріусом єпархіальної канцелярії в м. Пряшеві. Потім якийся час вчителював в Ужгороді.  Був сільським священиком на Пряшівщині. 

Збирав народні пісні закарпатців, які 1878р. увійшли до популярної збірки Якова Головацького. Заснував «Літературний заклад Пряшівський», що видавав катехізиси, календарі, популярні книжки, навчальні посібники для простих людей. 

У 1847-48р.р. О.Духнович був висунутий Пряшівською громадою до зібрання делегатів (парламенту)  в Пресбургу (Братислава). 

Олександр Духнович написав понад 100 віршів, найвідоміші з яких -  «Я русин був, єсьм і буду» та «Подкарпатські русини» та інші — мають яскраве патріотичне забарвлення.  А крім того – кілька прозових творів, п'єс, підручники для народних  шкіл, праці з педагогіки, філософії, етнографії й історії, велику кількість статей, що були оприлюднені  у виданнях Галичини, у Відні й Будапешті.  До найвідоміших історичних праць Духновича належать написана латиною «Історія Пряшівської єпархії» (1846р.) та «Истинная история карпатороссов или Угорских русинов» (1853р.), у якій автор обґрунтовує етнічну єдність українців-русинів по обидва боки Карпат.  Широко відомі були його  «Азбука», «Граматика», «Педагогика», «Литурґійний Катихиз», «Молитвенник», «Місяцеслови».

Впродовж усього свого життя Олександр Духнович докладав великих зусиль до  розвитку  національних культури й мови українців Закарпаття. Через боротьбу проти «мадяризації»  не раз зазнавав переслідувань. 1849–50р.р. О.Духнович закликав до об'єднання «русинів угорських з галицькими», тобто українців Закарпаття й Галичини.

Помер О.В.Духнович 29 березня 1865р. в м. Пряшеві.

Значення цієї непересічної особистості для національного відродження українців Закарпаття найкраще  сформулював у вже згадуваній статті «Пам’яті  Олександра  Духновича» майбутній Президент Карпатської  України Августин Волошин: «Духнович засіяв нам звіздою своєї письменної праці тоді, коли начинався час бистрого і опаснійшого упадку нашої народної жизні...

Духновичова поезія подавала русинам ін’єкції в часах майже смертельної летаргії, його сильний голос будив нас в ночах найглибшого нашого народного сну…

Його народний язик створив ворота письменства для нашого народу… засіяноє ним сім’я після довгої зими гніту однако сохранилося для весни відродження».

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

12 травня

Інші дати
12 травня відзначають:
  • День матері в Україні.
  • Всесвітній день медичних сестер.
  • Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми.
Розгорнути
Федір Моргун 
1924 – український державний і громадський діяч, учений-агроном, письменник і публіцист.
 
Розгорнути
Іван Марчук
1936 – український живописець, лауреат Шевченківської премії. Один із 100 геніїв світу.
Розгорнути
Варвара Адріанова-Перетц 
1888 – український і російський літературознавець, фольклорист, мовознавець, текстолог, бібліограф, педагог. Дослідниця давньоруської літератури, зокрема «Слова о полку Ігоревім» та інших пам’яток ХІ–ХVI cт.
Розгорнути
Народилася Софія Окуневська-Морачевська
(1865, с.Довжанка Тернопільська область – 1926) – перша жінка-лікар в Австро-Угорщині, українська громадська діячка.
«Від Софії пішло мені те світло, за яким я так тужила, невиразно мріла». (Ольга Кобилянська)
Розгорнути