Леонід Федорович Верещагін народився у Херсоні, в родині службовця. 1919 р. сім’я переїхала до Одеси, де Леонід закінчив хімічну професійну школу. 

Згодом навчався в Одеському інституті народної освіти,
аспірантурі Українського фізико-технічного інституту (Харків).

Від 1939 р. Л.Верещагін працював у Москві, в Інституті
органічної хімії АН СРСР.

Під час Другої
Світової війни керував
колективом науковців, які працювали для оборонних потреб. Розробив конструкцію гідравлічного компресора надвисокого
тиску, який широко застосовувався в промисловості. 

1949 р. Л.Верещагін  став доктором фізико-математичних наук (без захисту дисертації, за
науковими розробками).

У 1951 р. Леонід
Верещагін організував на
хімічному факультеті МДУ кафедру хімії і фізики високого тиску,   керував нею до 1977 р. Читав лекції, друкував свої
праці у наукових виданнях. 

Під керівництвом вченого  
вперше був отриманий синтетичний алмаз і його  аналог -  
нітрит  бору. Розв`язання проблеми
синтезу алмазу дало можливість забезпечити промисловість алмазними
інструментами.    

Ім’я і наукова діяльність академіка  Л.Верещагіна була широко відома у світі. 1970
р. він  став одним із засновників
Міжнародної асоціації з питань розвитку досліджень при високих тисках; 1973 р.
його обрали членом Шведської королівської академії інженерних наук. Відзначений  багатьма державними нагородами. 

Л.Верещагін — засновник великої школи в галузі фізики і хімії високих тисків.

Помер Л.Ф.Верещагін
 20 лютого 1977 р. в Москві. 

Через кілька років ім’я академіка Л.Верещагіна було
присвоєне  Інституту фізики високого
тиску АН СРСР.  

«Рідна країна»

За матеріалами
інтернет-видань