chrome firefox opera safari iexplorer

“Бессмертный полк” Сталіна-Путіна в Україні пропагують політики-білобілетники Радянської армії

15 квітня 2020 о 10:24

Тут черговий фанат Путіна в Україні рветься підтримати пропагандистський проект щодо приватизації й монополізації Росією перемоги у Другій світовій війні. Насправді – це продовження доктрини Сталіна на замовчування ролі та внеску України й українців у перемогу над нацизмом. Цілі інститути переписували історію війни, а особисто Сталін викреслював або забороняв твори про війну, де головні герої – українці, або немає правильного і обов‘язкового гасла «За родину! За Сталина!».

Згадаємо, бодай, знамениту історію із кіноповістю Олексадра Довженка «Україна у вогні», яка була заборонена!

«Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек…Україна втратила за час війни тринадцять мільйонів людей. І се ще, так би мовити, з оптимістичною неточністю… До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають немало…Таким чином, Велика Удовиця втратила сорок відсотків своїх убитими, спаленими, покатованими, засланими у заслання, вигнаними в чужі землі на вічне блукання. А до війни…вона втратила, крім мільйонів загиблих у боях і засланнях політичних, ще 6 мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік…», – пише у своєму «Щоденнику» Довженко, й додає: «І коли я чую обвинувачення за «Україну у вогні» в націоналізмі, як же гірко і тоскно мені робиться на душі…».

Нині ж пропагандистська машина Путіна активно продовжує роботу Сталіна і переконує, що Росія перемогла б у війні і сама, без України і союзників?! Саме тому, такий проект, як «Бессмертный полк» і медійно й фінансово підтримується владою Росії, а популяризатори цієї агітки закордоном отримують медальки від Путіна. Агенти Путіна в Україні та неадеквати під час акції йдуть з портретами Сталіна, в Донецьку – з портретами Гіві й Мотороли, а в Криму – Миколи 2!

Парадокс і цинізм путінської колони в Україні, яка нині готова віддати життя за «советскую власть и армию», в тому, що вони або сиділи по тюрмах за “советской власти” (за крадіжки, хуліганство тощо) або були білобілетниками (формально непридатними до служби за хворобою) в советской армии.

Чи раніше Симоненко, Янукович і Табачник, чи тепер Медведчук, Льовочкін і Кернес, які не служили в Радянській армії, стали її затятими пропагандистами і оборонцями! Хотів би ще раз підкреслити, що так званий «Бессмертный полк» до поваги і пошани реальних ветеранів війни не має жодного відношення і всі хто його підтримує – пропагують ідеологію і окупаційний режим Путінської Росії. І насамкінець, ще кілька проророчих слів нашого Олександра Довженка, правдивого учасника війни

:«Найменше би я хотів дожити до того моменту, коли після хоча і нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася на священну реліквію переможця. Коли кожен дурень і бюрократ, не дивлячись на якого…народ переможе фашистів, заявить, що перемога сталася саме завдяки йому, що кріпив оборону, коли дурень стане священним і недоторканним, не підлягатиме критикуванню…Я хочу вірити, що якби не багато загинуло кращих людей, якби не багато шушвалі лишиться по жирним прифронтовим установам, все ж таки виростуть і загартуються у боротьбі сильні характери, сильні душі, замість сильних срак…».

І не забуваємо справжніх героїв і справжніх ворогів: «Перемогли Гітлера! Переможемо й Путіна!»

Лідер партії Громадський рух “Рідна країна”,

Микола Томенко

Розділи: Політика

24 жовтня

Інші дати
24 жовтня святкують:
  • День Організації Об’єднаних Націй (День ООН).
  • Всесвітній день інформації про розвиток.
Розгорнути
Народився Микола Біляшівський
(1867, м. Умань – 1926) – український археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейний діяч. Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук. В 1902-1923 роках - організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний художній музей України).
Розгорнути
День пам’яті Лук’яна Кобилиці
(1812, смт. Путила, Чернівецька область – 1851) – український громадсько-політичний діяч, керівник селянських повстань 40-х років 19 ст. на Путильщині (Буковині). Очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами. Як депутат австрійського парламенту виступив за надання політичної автономії Буковині і приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу.
Розгорнути