chrome firefox opera safari iexplorer

15 травня 1857 року народився Андрій Чайковський – відомий український письменник і громадський діяч

15 травня 2020 о 07:40

«Любіть Україну! Любіть своє  рідне!»

А.Чайковський

Доктор права і знаний у Галичині адвокат; один із активістів Національно-демократичної партії;  організатор УСС і повітовий комісар ЗУНР. А головне – автор численних творів з історії козаччини, якими уславив своє ім’я в усій Україні. 

Андрій Якович Чайковський, шляхтич гербу Сас, народився у Самборі (на той час -Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Ще в дитинстві лишився сиротою, ріс у бабусі в с.Гординя-Закуття  на Самбірщині.

Читати навчився спершу польською – українських букварів не було. Початкові знання отримав удома.  Закінчив Самбірську гімназію, там і прочитав першу українську книгу — це був «Кобзар» Тараса Шевченка.  

Вступив  на факультет філософії Львівського університету.  Найнявся на роботу за невеличку платню до товариства «Просвіта».

1882 р. Андрій, разом з багатьма українцями, був мобілізований до цісарської армії й доправлений  на придушення визвольної боротьби у Боснії й Герцеговині. «До сеї пори я ще ногою не був поза Галичиною, а тепер прийшлося мені йти в край далекий, звідки поворот дуже непевний», — напише він про ті нелегкі часи у повісті «Спомини з-перед десяти літ», яку схвально оцінив Іван Франко. Дружба пов’язала Чайковського і Франка на довгі роки. Згадував: «Між Франком і мною завелися сердечні, дружні відносини. Я вважаю його за вчителя, вдавався до нього за порадами, і він мені ніколи не відмовляв».  

 Повернувшись із фронту, Андрій перейшов на юридичний факультет. 1884 р. склав іспит і як суддя працював у Самборі.  Затим оселився в Бережанах на Тернопільщині, відкрив адвокатську контору. У  судах та інших інстанціях спілкувався і вів справи винятково українською.  Захищав простих селян, нерідко безкоштовно. Його називали «хлопським адвокатом».

1914 р. Андрій Чайковський повернувся до Самбора. На той час тут вже панували російські завойовники. За доносом «друзів» українофіла Чайковського заарештували й ув’язнили у львівській тюрмі «Бригідки». Щоправда, невдовзі  звільнили – не виявили вагомих причин для подальшого процесу. 

 1918р. А.Чайковського обирають повітовим комісаром Самбірського повіту. 

За якийся час родина переїхала до Коломиї, де стала дуже  популярною в тутешній спільноті. Дружина письменника Наталія Гладилович очолювала «Союз українок», одна з доньок — Марія — редагувала видання «Жіноча доля», «Світ молоді», «Жіноча воля». Сам Андрій Якович керував осередком товариства «Рідна школа». І натхненно творив.

У грудні 1928р. у Львові й Коломиї урочисто відзначали 40-ліття літературної та громадської діяльності Андрія Чайковського.

Через кілька років у письменника виявили тяжку хворобу. Перед Великоднем 1935-го висповідався й гірко пожартував: «Тепер вже маю паспорт на другий світ».

2 червня 1935 р. Андрій Якович Чайковський залишив світ земний….   

Він був активним популяризатором українських  ідеї, історії, культури.  Окрім того, що запроваджував судочинство українською мовою,  разом із композитором Остапом Нижанківським заснував  хор «Боян». Заснував та очолив  перше в Галичині «Товариство українських журналістів і письменників», активно співпрацював  з «Руським педагогічним товариством», брав участь у роботі  кооперативу «Народний Дім», став співініціатором створення «Руської бурси» −гуртожитку для  учнів з бідних українських родин.

Письменник, чиєю творчістю захоплювалися не лише в Галичині, а й в усій  Україні, після радянської окупації був «викреслений» з літератури.  Адже у своїх творах він оспівував боротьбу за волю України і виступав проти московського поневолення.  Лише 1958р. у львівському видавництві «Каменяр» вийшла друком збірка творів А.Чайковського «За сестрою», а 1966-го – ще одна, «Олюнька» — за назвою повісті.

1991р. читацтво радо зустріло найвідоміший твір Андрія Чайковського – роман «Сагайдачний», у центрі якого — образ легендарного гетьмана реєстрового козацтва Петра Конашевича-Сагайдачного, лідера національно-визвольного руху XVII ст...

 Літературну діяльність письменник розпочав 1888р., коли    газета «Діло» опублікувала низку його статей з історії судових процесів та проблем судочинства. А от всерйоз літературною працею  Чайковський зайнявся мало не в сорок років – і одразу став відомим, про що свідчить, серед іншого, й  розлога літературно-критична розвідка Осипа Маковея «Андрій Чайковський».

Завдяки тритомній антології «Вік» про А.Чайковського дізналася Наддніпрянська Україна.  

Знайшли вдячних читачів оповідання  «Не піддайся біді», «Бразилійський гаразд»,  «Не було виходу»; трилогія «Олюнька» — «В чужім гнізді» —«Малолітній» та «Своїми силами» — «З ласки родини» — «Панич». І особливо – твори з історії козаччини: «Козацька помста», «За сестрою», «З татарської неволі», «Украдений син», «Богданко», «Полковник Михайло Кричевський» і ціла низка інших. Вершиною творчості А.Чайковського називають історичний роман «Сагайдачний». 

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 грудня

Інші дати
Народився Данило Самойлович
(1744, с.Янівка, Чернігівська область - 1805) – український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.
Розгорнути
Народилася Марко Вовчок (Марія Вілінська)
(1833, Росія – 1907) – українська письменниця. Автор повістей «Інститутка», «Кармелюк», «Невільничка», «Сава Чалий».
«Вже нігде нема такого широкого степу, веселого краю, як у нас. Таки нема, нема, нема та й нема! Де такі тихії села? де такії поважнії, ставнії люде? Де дівчата з такими бровами? Згадати любо, побачити мило, тільки що жити там трудно» (Марко Вовчок)
Розгорнути
День енергетика
Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників енергетики та електротехнічної промисловості України…» згідно Указу Президента України «Про День енергетика» від 12 листопада 1993 р. № 522/93.
Розгорнути
День працівників дипломатичної служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи важливу роль працівників дипломатичної служби України у підтриманні мирного і взаємовигідного співробітництва України з членами міжнародного співтовариства, забезпеченні при цьому національних інтересів і безпеки України, а також захисті прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном…» згідно Указу Президента України «Про День працівників дипломатичної служби» від 21 листопада 2005 р. № 1639/2005.
Розгорнути