uk.wikipedia.org
Цього дня військо Богдана Хмельницького завдало нищівної поразки польській армії у битві під Корсунем.
Навесні 1648р. на українських теренах спалахнуло повстання проти польського поневолення.
Польська сторона, ініціювавши переговори з козацькими керманичами, сама ж і відкинула всі вимоги. Було споряджено каральну експедицію для придушення повстання.
16 травня козаки разом з кримськотатарською кіннотою Тугай-бея отримали першу велику перемогу, розгромивши поляків під Жовтими Водами.
Польське військо відступило до Корсуня. Тут до нього пристали загони Миколая Потоцького та Марціна Калиновського.
25 травня армія Богдана Хмельницького разом з татарськими загонами переправилися через річку Рось, перед тим протягом дня насипавши греблю, і вступили до Корсуня. Поляки підпалили місто і почали відступати на Богуслав.
Гетьман Хмельницький відрізав шлях на Богуслав. Уранці 26 травня Корсунський полк на чолі з М.Кривоносом став в урочищі Горохова Діброва за 8 верст від Корсуня з 10 гарматами. Перекопавши шлях ровами, козаки у хащах поставили гармати. Тим часом Тимофій Зарудний, гетьманський розвідник, разом з декількома козаками дістався польського штабу і зголосився вивести військо з оточення, натомість же завів поляків у болото. Таким чином, польска армія опинилася в пастці. Козаки Кривоноса вдарили спереду і з флангів. Із тилу пішли в атаку з своїми загонами сам Хмельницький і Тугай-бей. Гримнули гармати. «…тільки-но польське військо пройшло з півмилі, як воно потрапило в дуже густий ліс, всередині якого було величезне багно… після чотиригодинного бою в цьому лісі як з поганими дорогами, так і з ворогом, коли табір раз у раз то проривався, то загрузав, усіх [поляків] було або перебито, або взято в полон, або потоплено в болоті….» — писав історик П’єр Шевальє.
Битва тривала впродовж 4 годин і завершилася близько 3-ї години пополудні. Польська армія була розбита дощенту. В полон потрапили 80 високосановних вельмож разом із гетьманами Потоцьким та Калиновським, а також 127 офіцерів та 8520 жовнірів. Козаки захопили 41 гармату, без ліку вогнепальної зброї, обоз із військовими припасами та провіянтом.
Татарські вершники переслідували втікачів мало не 30 км.
Із 20-тисячного польського війська врятувалося лише 1,5 тисячі душ.
Невдовзі гетьман Богдан Хмельницький з усім військом підійшов до Білої Церкви. Відсвяткував перемогу, зміцнив оборону міста і відпустив військо відпочити. Сам же поїхав до Чигирина.
Перемога під Корсунем стала масштабним прологом до великої національно-визвольної війни. Тодішні польські історики констатували: «Оскільки жодна сила вже не стояла на перешкоді, татари і козаки вдерлись аж під Білу Церкву… могли загрожувати навіть Кракову і Варшаві, не зустрічаючи опору. Бо такий страх запанував, що всі думали більше про втечу, ніж про оборону».
Підготувала Олена Бондаренко
За матеріалами УІНП та інтернет-видань
*Діорама «Корсунська битва 1648».
С.І.Гончаренко, Ю.О.Саницький, О.І.Сіренко
