chrome firefox opera safari iexplorer

30 травня 1887 року народився всесвітньо відомий скульптор Олександр Архипенко

30 травня 2020 о 08:00
uk.wikipedia.org

Засновника кубізму в скульптурі, українського та американського митця Олександра Архипенка називають найвідомішим скульптором ХХ століття. 

Олександр Порфирович Архипенко народився в Києві.  Батько Олександра був інженером, професором  Київського університету, дід – іконописцем.

1902р. Олександр вступив до Київського художнього училища Миколи Мурашка, де навчався протягом 3 років. Затим  вирушив до Москви – продовжувати навчання  в училищі живопису, скульптури та архітектури. Як виявилося, рідну землю залишив назавжди. 

1908р. переїхав до Франції.  Познайомився з Амедео Модільяні, Фернаном Леже, Гійомом Аполінером. Експериментував у царині  скульптурного живопису. На той час Пабло Пікассо започаткував кубізм — нову течію в образотворчому мистецтві. Саме Архипенко приніс цей стиль у скульптуру.   

Від 23 років Олександр бере участь мало не в усіх виставках на теренах Західної Європи. 1910—1914р.р. — виставки Салону незалежних; тричі — Осінній Салон.

У Парижі заснував власну школу. 

1920р. О. Архипенко став першим українцем-учасником Венеційського бієнале, хоча місцевий кардинал стверджував, що митець «спотворює створену Богом людську подобу».

Через рік художник створив свою школу і в Берліні. Продовжує експериментувати. Замість класичних бронзи та мармуру використовує дерево, скло, метал, часом розфарбовує свої роботи.  

Олександр Архипенко взяв участь у Armory Show – Міжнародній виставці сучасного мистецтва, що тривала у лютому-квітні 1913р. в Нью-Йорку, Чикаго та Бостоні (вперше в історії США на виставці були представлені  найпрогресивніші течії кінця  XIX – початку XХ століття: фовізм, кубізм, футуризм та інші. Про виставку говорять і нині, що вона змінила світ). 

У травні  1933р. в Чикаго відбувався  Всесвітній ярмарок Столітнього прогресу. Кожна країна-учасниця намагалася показати себе якомога краще.  Найбільшою цінністю українського павільйону стали роботи Олександра Архипенка. 

Художник вирішує переїхати разом з дружиною до США – на той час іще з радянським паспортом; громадянином Штатів він став уже через 5 років. В Америці найкращим чином виявив себе й інженерний хист митця: він створює «механічні картини» — «архіпентуру» — де  спеціальний механізм так розташовує кольорові смужки, що створюється нова картина. Це була справжня сенсація. Нині цей винахід використовують у білбордах. Тоді художник отримав на нього патент терміном на 17 років.

Почесний член Об'єднання митців-українців Америки (ОМУА), академік  Американської Академії Мистецтв і Літератури,  Олександр Архипенко ніколи не втрачав з’язку з рідною землею. Товаришував з українськими художниками. Розробляв проекти пам’ятників Т.Шевченкові, І.Франку, князеві Володимиру. Коли дізнався про Голодомор в Україні, передав одну зі своїх скульптур у якості головного приза лотереї, а зібрані кошти доручив передати жертвам штучного голоду. 

Помер видатний скульптор 25 лютого 1964р. у Нью-Йорку.

Наприкінці життя цікавість до його робіт  пригасла. Родина сяк-так існувала за рахунок занять Олександра Порфировича  з учнями.  

А от у 2000-і роки скульптури О.Архипенка  стали знову надзвичайно популярними.  Чотири його роботи були куплені на аукціонах Крістіс за  мільйони доларів.  До прикладу, скульптуру «Жінка, яка розчісує волосся», продали за понад 2 млн.дол., «Блакитну танцівницю» — за 1млн.700тис., «Голівудський торс» — за 1,5млн.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 вересня

Інші дати
Народився Олександр Потебня
(1835 – 1891), український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч. Основоположник т. з. психологічного напряму в слов’янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв’язок мови та мислення тощо.
«Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу» (О.Потебня).
Розгорнути