12 червня 1887 року народився український художник Володимир Гаґенмейстер

Морозяного дня 20 січня 1938р. в підвалі київського Жовтневого палацу розстріляли талановитого художника й «українського буржуазного націоналіста» Володимира (Карла-Ріхарда) Гагенмейстера.

«Український буржуазний націоналіст» Гагенмейстер по батьковій німецькій лінії належав до ліфляндського лицарського роду герба «Гаген», чия історія відома з 1642 року. По лінії мами, Анни-Марії Томсон, усі були естонцями. Батько був військовим урядовцем. А от батьків рідний брат Генрик-Тадеуш – відомим польським актором і режисером, що виступав під псевдонімом «Генрик Ґаліцкі».

Карл-Ріхард Гагенмейстер народився у Виборгу. Коли малому виповнилося чотири роки, батько разом із сином перейшов у православ’я. Батько став Миколою, син – Володимиром.

Початкову освіту хлопчик отримав удома. 1904р. закінчив Сергієвське реальне училище, затим вступив до Петербурзького Художньо-промислового училища барона О.Штігліца.

Училище залишило по собі гарні спогади. Й не лише заняттями у класах і майстернях, а й літніми пленерами, експедиціями в пошуках старовини.

1913 р. Володимир Гагенмейстер закінчив Художньо-промислове училище, отримавши звання художника з ужиткового мистецтва.

Того ж року Володимир узяв шлюб з художницею Зоєю Соболєвою. На жаль, подружнє життя було нетривалим: молода жінка захворіла на сухоти і померла.

1914 р. В.Гагенмейстера призначили викладачем ліплення, малярства та креслення Художньо-промислової школи Фан-дер-Фліта у Пскові. А через два роки перевели до Кам’янця-Подільського, завідувати художньо-ремісничою майстернею та викладати історію ужиткового мистецтва, композицію, графіку.

Викладаючи, водночас навчався в аспірантурі Харківського художнього інституту.

Тут, у Кам’янці-Подільському, художник написав відомий «Портрет дружини Нестора Махна Галини Кузьменко». Гагенмейстер із задовленням займався громадською роботою. Належав до «Просвіти», входив до Комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва, природи, а також до Кам'янець-Подільського Наукового товариства при Українській Академії наук.

Як видавець підготував багато альбомів і листівок із зображенням архітектурних пам'яток Поділля, книг з народного мистецтва. Ось лише деякі з них: «Українська старовина. Подільське гончарство»; «Зразки народного мистецтва на Поділлі»; «Настінні розписи Кам'янеччини», «Настінні паперові прикраси Кам'янеччини», «Поділля: Гутне шкло».

Володимир Миколайович безмежно любив українське народне мистецтво. У «Настінних розписах Кам'янеччини» писав: «Селянські настінні розписи — ті ж самі народні пісні, що в них, хоча іншими формами, селянка виспівує свої мрії, життя, побут. Ніби все своє гарне вбрання перенесла вона на будівлі. Ось як запаскою вкрита стоїть стодола, уся в різнобарвних пасках: улюбленим барвінком та виноградом, як ілюстраціями до пісень вкрила розписами стіни хати, розмістила качок, каченят на стінах господарчих будівель та особливо з закоханням змалювала своїх курочок, когутиків на мальовничих курничках».

А ще в цьому затишному місті, багатому на архітектурні пам’ятки, Володимир познайомився з красунею-полтавкою Варварою Корецькою, яка на той час завідувала місцевою школою художнього ткацтва. Невдовзі Володимир Миколайович під керівництвом Варвари Іванівни почав наполегливо вивчати українську мову. 1922 р. став викладати винятково українською.

Пара побралась, і 4 липня 1927 р. в подружжя народилася донька Ольга.

Варто згадати, що Володимир Гагенмейстер був автором… подільських гривень 1919 p., які були в обігу. Це були купюри номіналом 2 грн, 6 грн, 10 грн і 20 грн. Гроші швидко вийшли з обігу й нині навіть у середовищі колекціонерів є великою рідкістю…

1933 p. В.Гагенмейстера більшовики усунули з посади директора художньої школи, яка стала справжнім осердям українськості. Саму школу знищили. Студентів перевели на навчання до російської Балахни Горьковської області.

Володимир Миколайович переїхав до Харкова, де знайшлося місце викладача в поліграфічному інституті. Водночас завідував відділом графіки в картинній галереї. 1936 р. змушений був переїхати вже до Києва. Керівництво недвозначно заявило: «Занадто популяризуєте українське народне мистецтво!»…

У Києві завідував експериментальними художніми майстернями при Музеї українського мистецтва. 1936р. в Держлітвидаві України вийшла друком «Лісова пісня» Лесі Українки у оформленні В.Гагенмейстера. Наступного року – «Поеми» Тараса Шевченка.

1937 р. заарештували й розстріляли багатьох викладачів Кам’янець-Подільської школи: О. Адамовича, К. Кржемінського, І.Стойкевича, В. Гоца, М. Коссак. За невідомих обставин загинув на підмосковній дачі свого знайомого М.Шаврін. Помер у ташкентській тюрмі В.Развадовський.

В ніч на 12 грудня 1937 р. заарештували і Володимира Гагенмейстера. Звинуватили за чотирма статтями, кожна з яких передбачала смертну кару.«Активна участь в організації товариств «Просвіта» на Поділлі»; «участь у контрреволюційній організації»; та «участь в українській військовій організації (УВО)»; «шпигунство на користь буржуазної Польщі».

Під час арешту енкаведисти конфіскували всі його знімки, потрощили і знищили його художні роботи і наукові праці. Забрали навіть художні килими і вишивки дружини художника.

20 січня 1938 р. український митець Володимир Гагенмейстер був розстріляний. Завдяки подвижництву доньки митця, Ольги Ерн, частина його художніх та наукових робіт була знайдена і збережена.