chrome firefox opera safari iexplorer

19 липня – 90 років від дня народження української художниці-шістдесятниці Галини Зубченко

19 липня 2020 о 11:32
my.etnoua.info

Покликання художника в утвердженні добра, краси і правди… І якщо він національний художник, то в першу чергу мас стверджувати свою НАЦІЮ, свою КУЛЬТУРУ…

— Галина Зубченко

Художниця, громадська діячка, одна з засновників славетного Клубу творчої
молоді, Галина Зубченко належала до тієї когорти нескорених, яку згодом назвуть
шістдесятниками. 

Народилася майбутня художниця 1929 р. в Києві, у сім’ї науковців. Батько, Олександр Оксентійович – кандидат наук, автор
багатьох праць у галузі сільського господарства. Мати, Ганна Андріївна —  науковий співробітник Академії наук України. 

Дитинство Галини минуло в центрі Києва, на Великій Житомирській. У пам’яті
закарбувалися картини Голодомору: опухлі матері та діти, що дивом проривалися
до столиці з вимираючих сіл, аби врятуватися від голодної смерті. Запам’яталося
нищення рідної мови й панування російської, ідеологічний диктат «соцреалізму» в
мистецтві.        Маминого батька, священика Андрія
Скрипчинського, заарештували, й він десь згинув у Сибіру. Татового -  міцного господаря-селянина — розкуркулили. На очах Галини більшовики
зруйнували українську духовну і культурну святиню —  Михайлівський
золотоверхий монастир. Натомість Київ задихався серед «новітніх» потворних архітектурних
монстрів… 

Великий вплив на формування творчої особистості майбутньої мисткині мали
батьки та їхні друзі — великі шанувальники 
українського мистецтва. Тато добре малював. Часто навідувався батьків
товариш, художник-бойчукіст  Охрім Кравченко,
і навчав  Галину малюванню. Затим дівчина
вчилась у  художній студії при Палаці
дитячої творчості — у Єлизавети Піскорської, учениці Ф.Кричевського та
М.Бойчука. Після навчання у Художній школі ім.Т.Шевченка Галина  вступила до Київського державного художнього
інституту. 

Варто згадати, що вже перша робота студентки — «Скидають Перуна» — дуже
обурила викладачів – Галині поставили за неї «двійку», а викладач
марксизму-ленінізму пояснив, що вона «ідеологічно невірно висвітлила подію». Дипломна робота —
«Гуцульське весілля» — також була сприйнята, м’яко кажучи, неоднозначно.
Державна комісія, яка давала допуск до іспитів, примушувала авторку не раз
переробляти полотно як «ідеологічно прідозріле». Все ж захист відбувся. 1959 р.
Галина закінчила Інститут. Згодом вона скаже: «Приймали мене до інституту – били, і випускали – били…»

Тема дипломної роботи була невипадковою. Становлення Галини Зубченко як
мисткині відбувалося саме в Карпатах, дивовижному краї гір і річок, колоритних
гуцулів з їхніми піснями та оповідями. Цей край назавжди полонив серце
художниці. Сюди вона поверталася щороку – спочатку сама, потім з чоловіком,
пізніше – з донькою Ярославою. Любов до Карпат відтворила у великому циклі
художніх полотен «Українські Карпати». 

1961 р. постав Клуб творчої молоді на чолі з Лесем Танюком. Галина
Зубченко, Алла Горська, Надія Світлична, Віктор 
Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна створили у Клубі  образотворчу секцію. «Ми принесли до Клубу українську мову, спрямували діяльність молодих
мистців у національне русло, поставивши одним із його основних завдань
відновлення українського народного мистецтва
»,- напише Галина у
спогадах.   

 1964 р. Алла Горська, Панас  Заливаха, Галина Севрук, Людмила Семикіна та
Галина Зубченко створили знаменитий вітраж «Шевченко. Мати» -  у вестибюлі Червого корпусу Київського державного
університету. Шедевр був варварськи знищений адміністрацією вишу  як «ідейно ворожий». 

Спільна робота Галини Зубченко, Алли Горської, Віктора Зарецького, Геннадія
Марченка, Надії Світличної  – оформлення середньої
школи № 5 у Донецьку (лише центральна композиція на фасаді мала розмір понад
130 кв.м) — невідомо, чи збереглася.

 1965
р. Галина Зубченко
вступила до Спілки художників  України.

1967 р. вийшла заміж за художника Григорія Пришедька. Разом з чоловіком
упродовж 10 років працювала над  монументальним оформленням будівель у Києві та
Маріуполі.

Після смерті чоловіка (1978р.) продовжувала працювати у царині
монументалістики. Створила    мозаїчні панно «Квітуча Україна» (Маріуполь), а
також у Києві: «Рух» (Палац спорту у Святошині), «Перемога» (Інститут онкології),
«Ковалі сучасності» (Інститут ядерних досліджень), «Майстри часу» та «Тріумф кібернетиків»
(Інститут кібернетики); вітражі «Весна, літо, осінь» (Інститут  урології ); мозаїчні панно «Казки та легенди
Північного Кавказу», «Веселе сонечко»,«Водограй» та інші.

Всі ескізи і картони мозаїк були 2010
р. передані   до Музею шістдесятництва.   

Протягом 1980-90-х р.р. Галина Зубченко багато працює над християнською
тематикою. Це, зокрема, художні полотна «Сила Духу», «Почаївська Божа Матір»,
пейзажі Києво-Печерської Лаври. Створює пейзажні картини — «Ранок
над Россю» та інші.

Протягом 1997-99 р.р. художниця працювала над циклом «Кримські акварелі». 

Померла мисткиня 4 серпня 2000 р. в Києві.  

Галина Зубченко експонувала свої твори на п’ятьох персональних виставках.
Її картини зберігаються у Коломийському 
музеї народного мистецтва Гуцульщини, Маріупольській картинній галереї
ім. А.Куїнджі, художньому музеї м. Кропивницького, Музеї Івана Гончара, а також
у  мистецьких галереях та приватних
колекціях США, Канади, Аргентини, Японії, Австралії, Німеччини, Хорватії,
Тайваню.

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух «Рідна країна»

24 листопада

Інші дати
Народився Олекса Стороженко
(1806, с. Лисогори, Чернігівська область – 1874) – український письменник, етнограф, художник. Автор двотомного видання «Українські оповідання», в основі значної частини яких - народні перекази, анекдоти, прислів'я.
«Наша чудова українська врода, нагріта гарячим полуденним сонцем, навіва на думи насіння поезії та чар. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди» (Олекса Стороженко)
Розгорнути