«Нехай Україна у щасті буя,
у тім нагорода і втіха моя.»

Михайло Старицький

У народі 14 грудня вшановували пророка Наума – покровителя розуму, знань і доброчинства, а тому вважалося, що саме в день добре починати вчитися: наука на ум піде. Відіславши цього дня дитину до школи, батьки йшли до церкви і ставили свічку перед образом пророка Наума, висловлюючи йому пошану і сподіваючись, що святий наведе малого на розум.

За церковним календарем 14 грудня вшановують пророка Наума; праведника Філарета Милостивого;, мученика Ананія Персіянина.

Іменинники 14 грудня:

Наум, Ананій, Філарет.

14 грудня народились:

1654 – Данило Апостол – український військовий і державний діяч, гетьман Лівобережної України в 1727–1734 роках.

1840 – Михайло Старицький – український письменник, режисер, театральний і громадський діяч. Автор п’єс «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Різдвяна ніч», «За двома зайцями».

«Ніч яка, Господи, місячна зоряна,

Видно, хоч голки збирай,

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиноньку в гай!

Сядем укупочці тут під калиною,

І над панами я пан!

Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею

Стелиться в полі туман».

(Михайло Старицький)

14 грудня відзначають:

• День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (відзначається у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС).

Події 14 грудня:

1920 – у Севастополі заснували Перший радянський театр ім. А.В.Луначарського.

1935 – у приміщенні колишнього Троїцького народного дому прем’єрою оперети Й.Штрауса «Летюча миша» відкрився Київський театр оперети (до 1967 р. – Театр музичної комедії).

1994 – першим досвідом безпосереднього супутникового мовлення з території колишнього СРСР стала експериментальна трансляція з території України «Міжнародного «Слов’янського Каналу».

Чи знаєте ви, що:

Коли Михайло Старицький одружувався, його нареченій, рідній сестрі відомого композитора Миколи Лисенка і троюрідній сестрі самого Михайла, було лише 14 років. Молодим довелося вмовляти сільського священника, щоб їх повінчав.

Незважаючи на невдоволення сім’ї (закохані навіть хотіли втекти, якщо їм заборонять бути разом), ранній шлюб виявився міцним і щасливим.

Спільна робота драматурга Старицького і композитора Лисенка – опера «Різдвяна ніч» настільки сподобалася київським глядачам, що довелося показувати виставу три дні поспіль, і щовечора – аншлаг. Такий ажіотаж у культурному житті Києва викликав зацікавлення місцевого генерал-губернатора. Тим більше, що Емським указом царя Олександра II було суворо заборонено «различные сценические представления и чтения на малоросийском наречии, а равно и печатание на таковом же текстов к музыкальным нотам; не допускать к исполнению никакие пьесы и чтения, ввоза в пределы Империи каких бы то ни было книг и брошюр; печатание и издание оригинальных произведений и переводов на том же наречии воспретить...»

Тому трупа Старицького була вимушена згорнути свої виступи у Києві та їздити Російською імперією. Зі зростанням популярності театр Старицького показував своє мистецтво навіть у Санкт-Петербурзі, тільки не у Києві.

«Мало знайдеться людей, які все своє багатство поклали на вівтар української культури. Незважаючи на попередження свого радника з фінансових справ Абрама Мінца бути більш економним, Старицький платив провідним акторам свого театру – Кропивницькому, Заньковецькій, Садовському, Саксаганському – підвищені ставки, як в імператорському театрі. Саме через великі витрати Михайло Петрович і прогорів. А коли він зібрав трупу і запропонував акторам працювати на паях, корифеї відмовилися і пішли, створивши власну трупу. Зі Старицьким залишилися тільки молоді актори. Коли цензура заборонила писати українською, написав «Богдана Хмельницького» і «Кармелюка» російською. Обидва твори друкувалися у «Московском листке» і за номерами щотижня шикувалася черга, стільки бажаючих було їх прочитати. (За мат. газети «День»)

«Рідна країна»