Микола Сом народився 5 січня 1935 року в с.Требухів Броварського району на Київщині, в родині сільського коваля. Крім Миколи, народилося ще восьмеро сестер і двоє братів, із яких вижило шестеро. Родина тяжко бідувала.
У 1946р. від тяжких поранень, отриманих на фронті, та сухот помер батько, а через рік залишила цей світ і мама. Дітей піднімала найстарша сестра Софія, якій і самій тоді було трохи за двадцять. Малеча допомагала сестрі, як могла:Миколка пас корови, працював у колгоспі – «на ланці», бавив маленьку Надійку.
У школі вчився охоче, дуже любив читати – по книжки не раз ходив пішки до Броварської бібліотеки. А ще Миколку вабило і кликало море, навіть вирішив уже було вступати до морського військового училища, та директор Требухівської сільської школи відрадив, уже тоді розгледівши у хлопця неабиякий літературний талант.
1952 року юнак вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка, на журналістське відділення філологічного факультету. В університеті познайомився і здружився на все життя з Василем Симоненком. В університеті ж таки зустрів своє велике кохання – студентку Ніну Голоненко, у 1959р. молоді люди побралися, за рік народилася донька Оксана.
Микола відвідував університетську літературну студію, куди запрошували П.Тичину і В.Сосюру, М.Рильского та М.Стельмаха, інших відомих письменників. Також брав участь у роботі літстудії при видавництві «Молодь», яку очолював поет Дмитро Білоус.
Перші вірші Миколи Сома друкувалися в районній газеті. Перша поетична збірка — «Йду на побачення» — вийшла друком у 1957 році. Загалом же авторству М.Сома належать близько двадцяти поетичних збірок, єдина книга про Василя Симоненка – «З матір’ю на самоті” (2005р.), науково-популярне видання про життя і творчість видатного українського композитора – «Платон Майборода: милий спомин на серці собі пов'яжи».
За два роки з’явилася унікальна збірка поезій – «Хроніка воєнного дитинства», зі сторінок якої постає війна, побачена дитячими очима. Цю збірку Спілка письменників висунула на здобуття премії імені Тараса Шевченка. Одначе компартійні бонзи наклали вето – мовляв, поет безпартійний, та ще й якийся «занадто український», до того ж товаришує «не з тими» — Симоненком, Вінграновським, Драчем…
Микола Сом був неабияким експериментатором. Ось як писав про Сомові «епітафії» літературознавець Юрій Ковалів у «Літературознавчій енциклопедії»: «Цікавий різновид цього жанру, поєднаний з пародією, розвинув М. Сом у своїй збірці «Сто епітафій», переадресовуючи її дошкульні тексти живим…»
А це вже – про «придибенції»:«Придибенція — гумористичний жанр, невеликий за обсягом твір, в основу якого покладено реальну подію,курйозний випадок із суспільного чи літературного життя, анекдот, жарт; запроваджений М. Сомом».
На слова М.Сома композитори П.Майборода, О.Сандлер, В.Верменич, інші не менш відомі автори музики створили понад сто пісень. Вони, ці пісні – ніжні й світлі, вони линуть невимушено й одразу запам’ятовуються. «Вишиванка», «В парі линуть голуби» , «Квіти говорять», «Польова царівна», «Подаруй мені зорю» нерідко сприймаються як народні, вони стали улюбленими для багатьох українців.
Відома всім з дитинства колискова «Рученьки-ніженьки» на слова Миколи Сома протягом 24 років лунала в ефірі телепрограми «На добраніч, діти» та увійшла до Книги рекордів Гіннеса.
Варто сказати, що великим покликанням і великою любов’ю Миколи Даниловича, крім літератури, було вчителювання. Впродовж десяти років – із 1990р. — викладав за власною програмою українську мову та літературу, поетику, журналістику та риторику в Требухівській середній школі, у київських школах № 283 та №298. Згодом, на запрошення районного управління освіти, вів ці уроки у школах усього Броварського району.
Микола Сом був справжнім патріотом своєї малої Батьківщини. Про це красномовно говорять не лише його справи, а й знаменитий вірш «Бровари», написаний на початку 60-х років 20 століття.
Свята земля у теплій, мудрій тиші,
Свята земля моїх незлих батьків.
Я завтра їду в подорож по світу,
Та я не з тих, що тільки за кордон,
Той починають ахкати й хвалити
Чужі міста (як і чужий закон).
Париж і Лондон справді знамениті
І дуже гарні — що не говори,
Та радий я , є на білім світі
Моє містечко — рідні Бровари.
Він також відомий своєю просвітницькою діяльністю. Останні десять років свого життя спільно з засновником фонду «Рідна країна» Миколою Томенком організував та провів безліч творчих та літературних вечорів, заходів по підтримці й захисту бібліотек Київщини, сприяв реконструкції музею Василя Симоненка на Полтавщині.
Миколи Даниловича Сома не стало 27 березня 2013 року.
У вересні 2016р. в Требухові було відкрито пам’ятник Миколі Сому. Виготовлено і встановлено його за підтримки Фонду Миколи Томенка «Рідна країна». Автори – відомі скульптори О.Сидорук та Б.Крилов.
Микола Сом залишається у вдячній пам’яті дуже багатьох людей, адже він любив і вмів спілкуватися, охоче дарував свої книжки (маю також подарунок – збірку «Б’ю чолом!» 1978р. Він часто підписував листи і книги так: «Б’ю чолом! Микола Сом»).
Він залишається у своїх поезіях і піснях – неймовірно красивий і неповторно ліричний. Він залишив нам «Телеграму із сільради», «Лист чорноокій мурашці», «Сомову вулицю» й багато — багато віршів, де ніжність і тонкий гумор зненацька сплітаються з тугою-печаллю.
А команда «Рідної країни» продовжує шанувати пам`ять Великого українця та від його імені пропагує український світ на Броварщині. На сьогоднішній день більшість шкіл вже отримали просвітницькі проекти фонду. Ми не перестаємо підтримувати та захищати бібліотеки району та всієї України.
Слава Українському Генію!
