Святкування Великодня традиційно було гарною нагодою для дівчат «на виданні». Це можливість показати найкраще святкове вбрання і вміння себе представити як голосистої співачки та гарної танцівниці, що вправно поводиться в хороводах, іграх і танцях.

Про «Кривий танець» та давній народний звичай у дівчат на Київщині розповідає Анатолій Богород, старший науковий співробітник Музею Івана Гончара:

«Як зазначають більшість дослідників, Великодні хороводні гуляння починались з “Кривого танцю”, який через імітацію хвилеподібного руху мав стимулювати розлив весняних струмків і потоків, утворених після танення снігу. Хоровод формувався зі складу всіх присутніх дівчат і, найчастіше, в його голові була дівчина, яка гарно співала і могла завести танець. До “Кривого танцю” ставали дівчата, які добре знали слова. Якщо хто хотів долучитись, хоровод не розривали посередині, а приєднувались до кінцевої учасниці. До утвореного дорослими дівчатами “Кривого танцю”, діти первісно не ставали. Оскільки танець міг тривати довго, текст проспівували знову спочатку і виконували до кількох разів. Швидкість руху “Кривого танцю” диктував темп пісні. Деякі дослідники зауважують, що “Кривим танцем” починають і закінчують Великоднє гуляння». 

Свій власний погляд на цей хоровод подає Іван Гончар у картині «Кривий танець» (клікніть для збільшення зображення), називаючи його – «давній народний звичай у дівчат на Київщині – водить “Кривий танець” на весні». Це символ весняних вод, які омивають навколишні пагорби та долини.