«Дайте мені тисячу років, і я розмалюю небо»

Сьогодні, 12 травня, відзначає 85-річчя Іван Марчук – народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, почесний громадянин міст Києва, Тернополя, Канева, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва.

«Моє життя було дуже тернистим, але попри все я стільки напрацював, дайте мені тисячу років — і я розмалюю небо! Тільки дайте таку можливість. Це ж така була б картина! Там, у високості, стільки простору, стільки безмежжя, тільки працюй і працюй, твори і радій, що твориш…», — каже найвідоміший у світі український художник, якого в Радянській Україні критикували за песимізм і не дозволяли виставлялися в Києві, а вшановувати на рідній землі почали, щойно він прославився за кордоном...

У Музеї історії Києва до 23 травня триватиме ювілейна ретроспективна виставка виставка митця «Я ЄСМЬ…».

Чому варто відвідати виставку?

Іван Марчук — видатний український художник, який винайшов власну техніку малювання — «пльонталізм» та створив понад 5000 робіт, які умовно розділив на 14 циклів, що відрізняються за стилем.

*Унікальна техніка «пльонталізм» з'явилася у першому циклі робіт Марчука*
«Голос моєї душі». Переважно це були пейзажі. Одного разу в листопаді Марчук роздивлявся голі гілки дерев, які сплелись між собою мов мереживо, і розмірковував, як би їх намалювати по-новому. Тоді Іван згадав батька-ткача і спробував переплести мазки фарби на полотні, як переплітають нитки на станку — так і з’явився пльонталізм. Зараз цей стиль описується у світових енциклопедіях по мистецтву.

Картини митця можна побачити в галереях різних країн світу, а от в Україні натрапити на творчість Марчука не так і легко. Художник досі не має постійної виставкової зали для своїх робіт, більшість з них весь час знаходяться в майстерні, лише деякі картини можна побачити в Національному художньому музеї.

Народився художник на Тернопільщині, родина жила бідно. Але Іванові той час здавався раєм. «Уся хата потопала у квітах, вони буквально плелилася стінами. Дівчата займалися квітникарством. Навколо росли вишні, і все це так буяло! Навколо — в капусті, в коноплі, бараболі — де завгодно росли квіти. Що я робив? Малював квіти їхнім же соком».

Експозиція «Я ЄСМЬ…» містить картини з приватних колекцій та Національного художнього музею України, котрі ще не виставлялися на широкий загал. В цілому, шанувальники мистецтва мають змогу побачити близько 70 полотен дев’яти (з 14) творчих циклів митця.

Деякі експонуються вперше, наприклад, серія акварельних картин, які Марчук створив цього року.

Україна любить тільки мертвих митців, повторює найвідоміший у світі український художник. «Я дуже сподівався, що мій музей у Києві буде, але вже не сподіваюсь. Україні музеї не потрібні. А що таке музей? Це ж обличчя держави. Всі ми їздимо по світу і куди ми ходимо? В музеї. А в Україні в музеї не ходять, може одну людину там зустрінете», — *із сумом констатував в інтерв'ю Іван Марчук.*

Загалом, за півстоліття творчої діяльності він провів близько 200 монографічних виставок. Протягом останніх років полотна художника експонувалися переважно за кордоном (Литва, Німеччина, Польща, Чехія, Словаччина, Бельгія, Люксембург, Угорщина, Тайланд, Йорданія, Туніс, США, Туреччина, Іспанія тощо), виконуючи функцію народної дипломатії: утверджуючи місце України в європейському просторі, а європейського мистецтва у контексті світового.

Про творчість на карантині та майстерню

За словами художника, пандемія ніяк не відбилася на його творчості. Зараз він повернувся до роботи над циклами «Пейзажі», тому що ці картини подобаються глядачам, та «Погляд у безмежність». Проте довелося обмежити своє пересування:

— Зараз я ходжу лише з хати до майстерні та з майстерні до хати і рідко коли змінюю цей маршрут. Прокидаюся раненько, о сьомій виходжу з дому. Йду з вулиці Саксаганської через ботанічний сад, де годую ворон і отримую від них заряд енергії та позитиву, потім йду годувати інших ворон у парку Шевченка, далі повертаю на Пушкінську — там знаходиться моя майстерня.

Вона в мене з 1982 року. Це чотири невеликі кімнати, що знаходяться практично на горищі старого будинку. Там досить тісно та мало світла, а взимку ще й холодно. Проте іншого приміщення для роботи я не маю,— ділиться Іван Марчук.

Попри незручності, художник, продовжує працювати без вихідних та щоранку йде до майстерні в будь-яку погоду.

«Я йду в майстерню і розмовляю з картинами, вони мені все розказують. Ні в хаті, ні в майстерні у мене нікого немає, крім картин. З ким мені говорити, з телевізором?», — зізнається Іван Марчук

Про нові акварельні роботи

Більшість картин Івана Марчука намальовані акриловими фарбами, тому акварельні роботи художника найбільше впадають в око на виставці. Унікальні вони ще й тому, що створені не в майстерні. Іван Марчук розповів про свої забавки з аквареллю:

— Я почав малювати аквареллю в 1978 році, потім перейшов до інших технік, а у 1984 році знову на якийсь час повернувся до акварелі. Та цьогорічні картини відрізняються він тих, в них інша текстура, а ще це мої домашні роботи. Я після 6-7 години вечора повертаюся додому з майстерні. Щоб не витрачати марно час до сну, я почав малювати. Вдома теж є деякі мої інструменти, тому я вечорами бавлюся акварелькою.