chrome firefox opera safari iexplorer

22 червня 1941-ого: Як Сталін не повірив у війну з Гітлером

22 червня 2021 о 10:42

Як відомо, з 1 вересня 1939 року тривала Друга світову війна, в якій Гітлерівська Німеччина та Сталінський Радянський Союз діяли спільно як союзники. Вони розділили між собою сфери впливу та власні геополітичні та ідеологічні інтереси у світі, проводили спільні паради, активно торгували, твори Гітлера навіть видавалися в СРСР.

За таких обставин Сталін як надійний союзник Гітлера до останнього не вірив у можливість військового наступу Німеччини на Радянський Союз. Після десятків донесень та переміщень військ біля кордону, Сталін продовжував вважати, що йдеться про можливі провокації або з боку Великобританії або з боку недисциплінованих частин німецької армії, а не про початок повноцінного військового вторгнення на територію Радянського Союзу Німеччиною. Недаремно Микита Хрущов на 20 з‘їзді КПРС стверджував:«Сталін всупереч очевидним фактам, вважав що це ще не війна, а провокація окремих недисциплінованих частин німецької армії». Нав‘язлива думка про провокації присутня й у так званої «Директиві 1», яка була ухвалена лише під тиском Тимошенка і Жукова й направлена до прикордонних округів:«Протягом 22-23 червня можливий раптовий напад. Завдання наших військ — не піддаватися на жодні провокаційні дії…одночасно бути у повній бойовій готовності зустріти можливий удар…інших заходів без особливого розпорядження НЕ ПРОВОДИТИ».

Тож на кордоні тривало спокійне життя. Так, командування Західного особливого військового округу провело вечір суботи в Мінському Будинку офіцерів за переглядом «Весілля у Малинівці», а у 122 винищувальному полку за вказівкою з Москви взагалі зняли з винищувачів озброєння!Ба більше, після ранкового нападу 22 червня та офіційного оголошення війни загальну мобілізацію в Радянському Союзі оголосили лише…23 червня!

За таких обставин військові дії червня-липня 1941 року з боку командування радянських військ були неорганізованими й хаотичними, які призвели до величезних втрат людей, зокрема українців. 

Олександр Довженко у своєму знаменитому «Щоденнику» зробив такий запис 12 липня 1941 року: «Тут загинула величезна кількість українців…Український чесний наш народ поніс найтяжчі втрати у цій війні …Вічна вас слава, брати і діти мої…Погубила нас наша слава, наша географія і невідома наша історія…Прокурорів у нас вистачить на всіх. Не вистачить вчителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів — вони також поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Вони ЦІЛІ і ЗДОРОВІ, як ВЕДМЕДІ, і ДОСВІДЧЕНІ в ХОЛОДНОМУ СВОЄМУ ФАХУ. НАПРАКТИКОВАНІ ПОЧИЩЕ НІМЦІВ ще з ТРИДЦЯТЬ СЬОМОГО РОКУ…(йдеться про політичні репресії й великий сталінський терор 1937-38 рр. проти інтелігенції, військових, національних меншин, — прим.авт.). Не було у нас культури життя — нема культури війни. Тому й страдаємо багато й по-дурному. Ніщо не проходить даром, сатрапство і дурість особливо…».

Тож сьогодні, коли нащадки поліцаїв та ті, хто обкрадав сім‘ї відомих військових, а з ними всякі блатні білобілетники Радянської армії із партії кума Путіна будуть проливати сльози за Сталіна і советський народ, їм треба вкотре нагадати про ЛЮДСЬКУ ЦІНУ війни організованої двома тиранами Гітлером і Сталіном. Бо населення України в 1941 року було майже 41,9 мільйонів, а в 1945 році стало … 27,4 мільйони! 

Й недаремно той же Олександр Довженко передбачав і попереджав про можливість владної фальсифікації правди про участь українців у війні ще в травні 1942 року:"якщо вся доблесть синів України… всі жертви і страждання народа і вся переможна сила війни ХИТРОМУДРИМИ руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок УКРАЇНЦІВ ціми ж руками випреться штучно утворена гитлєрівська петлюрівщина і антисемітизм з усіма наслідками м‘ясорубок — краще б мені й не знати більш людської ПІДЛОСТІ, і бездонної НЕНАВИСТІ, і бездонної ВІЧНОЇ БРЕХНІ, якою оплутані ми…"

Тож і нині, 80 років по тому, УКРАЇНІ потрібна ПРАВДА про цю ВІЙНУ, а не сталінсько-путінські міфи, що їх тиражують носії «російського світу»!

Вічна пам‘ять мільйонам безневинних жертв війни!Слава героям!ПЕРЕМОГЛИ ГІТЛЕРА — ПЕРЕМОЖЕМО й ПУТІНА!

Микола Томенко, очільник Громадського руху «Рідна країна»

19 грудня

Інші дати
День Святого Миколая
Православні, римо-католицькі та греко-католицькі християни пам'ятають його та шанують як історичну особу та великого святого. В Україні та в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Святий Миколай зараховується до лику святих: як такий опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників.
Розгорнути
День адвокатури
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи важливу роль адвокатури в розбудові правової держави, захисті конституційних прав і свобод громадян, велике громадське значення цієї правозахисної інституції в Україні…» згідно з Указом Президента України «Про День адвокатури» від 2 грудня 2002 року № 1121/2002.
Розгорнути
Народився Микола Андрусов
(1861, м. Одеса – 1924) – геолог, знавець неогенових відкладів, палеоеколог, дослідник Чорноморського басейну. Праці М.Андрусова складають епоху в стратиграфії, палеонтології, палеографії, палеоекології, океанології і досі є неперевершеним зразком наукової чіткості та точності.
Розгорнути
Народився Микола Скуба
(1907, с.Горбове, Чернігівська область – 1937) – український поет. Автор збірок поезій «Перегони», «Демонстрація», «Пісні», «Нові пісні», «Сопілка».
Розгорнути
Народився Микола Руденко
(1920, с. Юр'ївка Луганської обл. - 2004) - український письменник, член-засновник Української Громадянської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод. Автор збірок поезій, романів та повістей ("Вітер в обличчя", "Остання шабля", "Чарівний бумеранг" та ін.)
Розгорнути
Народився Микола Лукаш
(1919, м. Кромівка Суміської обл. - 1988) - український перекладач. Працював у галузі поетичного і прозового перекладу з 18 мов, української лексикографії.
Розгорнути

Новини Дивитися всі