chrome firefox opera safari iexplorer

Будителька жіночих душ — Наталія Кобринська

08 червня 2021 о 18:01

Сьогодні відзначаємо 166 років від дня народження видавчині, громадської діячки та однієї з матерів українського фемінізму, письменниці Наталі Кобринської.

«Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була всебічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків. Я через літературу дійшла до зрозуміння жінки в суспільстві – тож хотіла і других повести за собою», - писала Наталія Кобринська.

У той час Україна була розділена між сусідніми державами, тому специфіка українського феміністичного руху — його тісний зв’язок із національно-визвольною боротьбою. Восьмого грудня 1884 року на першому з’їзді Товариства руських женщин було проголошено ідею соборності України і праці для народу, особливо для підвищення культурного рівня селянок. Ідеї фемінізму проявилися не тільки у виникненні численних жіночих організацій — емансипована жінка проникла в художню літературу і публіцистику.

Кобринська зініціювала заснування першої української жіночої організації — «Товариство руських жінок».

Разом з Оленою Пчілкою у червні 1887 року підготували й видали альманах «Перший вінок». Це антологія жіночої творчості, що була зібрана, упорядкована й видана жінками. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали членкині подібних гуртів. При створенні альманаху до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.

Перший жіночий часопис об’єднав 17 авторок з усієї розділеної тоді між різними державами України. У листі до Івана Франка Кобринська просила дати їй адреси жінок з «Великої України» (так називали в Галичині підросійську частину України), вона вже зверталася до Олени Пчілки і Ганни Барвінок. 

На сторінках альманаху Кобринська опублікувала програмні для фемінізму статті: «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «Замужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові».

Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. 

Її видавництво «Жіноча справа» випустило у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком.

Збірники «Наша доля» наочно демонстрували, що коло інтересів жінки набагато ширше за догмат «чотирьох К» — Kinder, Küche, Kirche, Kleider (діти, кухня, церква, сукня)

На що схожа більшість сучасних жіночих видань? Основні їхні теми — одяг, взуття, косметика і речі, які супроводжують життя жінки, на думку, очевидно, маркетологів цих видань. На противагу їм у збірниках «Наша доля» друкувалися не лише художні твори, а й літературні огляди (про «Лурду» Еміля Золя, «Голод» Кнута Гамсуна, «Записки Гонкурів» та ін.), фольклорні записи (зокрема, перекладний єврейський фольклор про стосунки між жінками — свекрухи й невістки, бабусі й онуки та ін.), статті про жіночий рух, звернення до австрійського уряду по дозвіл жінкам навчатися в університетах, про організацію «охоронок» (дитячих садків), особливо в селах. Ідея дитячих закладів теж належала Наталії Кобринській. Ці «охоронки» мали не тільки полегшити життя жінці, яка працює, а й подбати про виховання дітей.

За матеріалами «Гендер в деталях»

Розділи: Без категорії