chrome firefox opera safari iexplorer

«Без мови – немає нації, немає науки й літератури»

09 липня 2021 о 14:35

Михайло Слабченко – видатний український історик, юрист, академік ВУАН, наукова кар’єра якого у 47 років була цинічно перервана сталінськими посіпаками. Решта життя пройшла в тюрмах і боротьбі за виживання. Так радянська влада ламала долі талановитих і неординарних особистостей.

Народився 9 липня 1882 року в Нерубайських Хуторах поблизу Одеси (нині – село Нерубайське Біляївського району Одеської області). Батько працював каменярем, і син змалку допомагав йому в нелегкій роботі. Закінчивши початкову школу, він вступив до Одеського духовного училища. То був єдиний шлях до знань, оскільки грошей родина не мала, а там навчатися можна було державним коштом. Далі – Одеська духовна семінарія, де на третьому курсі Михайла відрахували за участь у підпільному гуртку студентів. Коли про це дізнався батько, вигнав сина з дому. Михайлові довелося жити в Одеському порту, працювати вантажником, палітурником, братися за будь-яку роботу.

1903 року він склав іспити екстерном у 3-й Одеській гімназії та вступив на історико-філологічний факультет місцевого університету. За два роки перевівся на юридичний факультет, ставши спеціалістом із історії права. Був членом перших українських політичних партій Наддніпрянщини – РУП і УСДРП. Уже 1907 року він дійшов такого висновку про стан української науки того часу:

“Тому то у нас і немає досі більш-менш великих наукових праць, що між іншим кожний українець йде своїм шляхом. Інтелігенція, як ціле, як, так сказати, мозок нації, повинна мати одну мову. Без мови – немає нації, немає науки й літератури. Скоріше витвориться щось ціле, що буде єднати всіх і не дасть можливості нашим ворогам наносити нам великі і страшні удари”.

Під час навчання в університеті Михайло Слабченко отримав змогу побувати в наукових відрядженнях у Франції та Німеччині. Активно працював в одеському відділенні “Просвіти”. Отримав ступінь кандидата права, але за свою проукраїнську діяльність опинився під жандармським наглядом, а під час Першої світової війни – був призваний до царської армії. Кілька разів отримав поранення й отруєння газами.

На початку 1918 року Михайло повернувся до Одеси, де став свідком і учасником подій Української революції. Підтримував Центральну Раду та Директорію, натомість скептично, а то й вороже ставився до режиму Павла Скоропадського, білогвардійців, більшовиків. Кілька разів потрапляв під арешт і ледве уникнув розстрілу денікінцями.

У 1920-х Михайло Слабченко – один із найяскравіших представників одеської історичної школи. Доцент, потім професор Одеського університету, перетвореного більшовиками після освітньої реформи на інститут народної освіти (університети у “червоних” асоціювалися з царськими часами). То був найплідніший період його діяльності як історика. З-під пера Слабченка вийшли десятки наукових монографії та статей. Зокрема, “Соціально-правова організація Січі Запорізької”, чотиритомне “Господарство Гетьманщини XVII-XVIII століть”, двотомні “Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX століття”, окремі роботи “Про судівництво в Україні”, “Феодалізм в Україні”, “З історії медвяного права на Україні”. 1929 року Слабченка обрали дійсним членом Всеукраїнської Академії наук.

Та взяти дієву участь у роботі ВУАН йому вже не судилося. На початку 1930 року Михайла Слабченка заарештували чекісти за сфабрикованою справою “Спілки визволення України”. Це була судова розправа над українською інтелігенцією. Вирок – 6 років Соловецького табору особливого призначення та 2 роки пониження у правах. 1937 року він повернувся в Україну, але тут нова трагедія: заарештували й розстріляли сина Тараса – також співробітника ВУАН. Одразу після цього Михайла Слабченка заґратували вдруге.

Цього разу – 10 років заслання до Сибіру, Башкирії, Астрахані. Під час німецько-радянської війни загинули дружина історика та молодший син. Тільки голодного 1947 року Михайло Слабченко дістав дозвіл на повернення до України. Оселився в Первомайську на Миколаївщині. Не маючи змоги ні займатися наукою, ні викладати в університетах, став шкільним вчителем. Викладав дітям і підліткам німецьку мову (загалом Слабченко вільно володів дев’ятьма мовами).

Але тут настали страшні часи “ждановщини”. Секретар первомайського міського комітету КП(б)У Іван Ємець публічно назвав Слабченка агентом міжнародного імперіалізму, фашистом і політичним трупом. Після цього історика не заарештували, але звільнили з роботи. Останні роки він провів у злиднях, практично жебракував, його не полишали думки про самогубство. 27 листопада 1952 року, за три місяці до смерті Сталіна, Михайло Слабченко пішов із життя. За однією версією, він помер від голоду в неопалюваній кімнаті комунальної квартири. За іншою – помер на залізничному переході станції Голта, впавши на землю від виснаження. Чиновники сфальсифікували навіть причину його смерті, вказавши “рак шлунку”. Кладовище у Первомайську, де поховали видатного вченого, невдовзі було знищене.

24 грудня

Інші дати
День працівників архівних установ
Свято встановлено в Україні «…враховуючи значний внесок архівних установ України у розвиток вітчизняної науки і культури, інші сфери життя суспільства, необхідність подальшого вдосконалення архівної справи та на підтримку ініціативи працівників архівних установ…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників архівних установ» від 30 жовтня 1998 року № 1200/98.
Розгорнути
Народився Спиридон Черкасенко
(1876, м. Новий Буг Миколаївської обл. - 1940)  - письменник, педагог, журналіст, освітньо-культурний діяч. Автор п'єс, історичних романів, оповідань, віршованої трагендії "Коли народ мовчить" та історичної драми "Северин Наливайко". Деякі його вірші покладені на музику та стали народними піснями.
Розгорнути
Народився Костянтин Данькевич
(1905, м.Одеса – 1984) – український композитор, піаніст, педагог. Автор балету «Лілея», опер «Трагедійна ніч», «Боглан Хмельницький», «Назар Стодоля», музики до театральних вистав та кінофільмів.
Розгорнути
Народився В’ячеслав Чорновіл
(1937, с.Єрки, Черкаська область – 1999) – літературний критик, публіцист, політичний діяч. Герой України.
«Однак шани заслуговує тільки той, хто шанує самого себе... Бо Україна починається з тебе.» (Вячеслав Чорновіл)
Розгорнути