У липні відзначають 330-річчя Петра Калнишевського – останнього кошового отамана Запорізької Січі. Ювілей цей умовний, адже насправді достеменно невідомо, коли він народився. Але дослідники припускають, що Петро Калнишевський народився в липні 1691 року.
Це людина трагічної долі. Чверть століття він провів в ув’язненні. Показово, що Петро Калнишевський канонізований обома українськими православними церквами.
Видання «Радіо Свобода» поспілкувалося з істориком Владиславом Грибовським. Зокрема, він доводить, що Петро Калнишевський народився на чверть століття пізніше, ніж це прийнято вважати — не в 1691 році, а близько 1715 року.
Цікаві витяги з цього інтерв'ю пропонуємо читачам «Рідної країни».
Звідки взялися ці дати — 1691 і 1715-ий роки?
На момент звільнення з ув’язнення у 1801 році по амністії, яку оголосив імператор Олександр І у зв’язку зі своєю інтронізацією, вперше згадується «110-річна старість Петра Калнишевського». Чи сам про це говорив Калнишевський, чи з огляду на його вигляд канцеляристи Соловецького монастиря записали у близько 1791 року цю відомість – ми можемо лише здогадуватися. Ми знаємо, що у сповідних та інших документах Соловецького монастиря вік Калнишевського не був зазначений. Натомість вік інших в’язнів, на що звернув увагу ще Дмитро Яворницький, досліджуючи залишки архіву Соловецького монастиря, був зазначений, а Калнишевського вік не зазначався.
У 1703 році народився попередник Петра Калнишевський – Григорій Федоров-Лантух. На момент, коли Петро Калнишевський зайняв посаду кошового отамана, він прохав звільнити його з посади у зв’язку зі старістю. Тобто, у будь-якому разі, Калнишевський на 1762 рік не міг бути старшим за Григорія Федорова, який народився близько 1703 року. Отже, ніяк не випадає 1691 рік. Чому 1715 рік? Звертаю увагу на те, що відношення Калнишевського до старших сестер, вік яких умовно теж можна простежити, говорить про те, що йдеться про його народження саме близько 1715 року.
І ще одне міркування, пов’язане з визначенням його віку. У 2015 році проводилися археологічні дослідження могили Калнишевського на Соловках російськими археологами. Звісно, була політична складова. Але зараз йдеться не про політику, а про наукові дані. Археолог Володимир Буров здійснив ідентифікацію могили і розкопки поховання Калнишевського. Антрополог Марія Добровольська провела дослідження кісткових решток Калнишевського. На основі документації і публікацій про ці археологічні розкопки можемо говорити, що йдеться саме про могилу Калнишевського. Отже, визначення віку за цими кістковими рештками вказує на те, що на момент смерті йшлося про вікову категорію старше 70 років. Далі включаємо просту арифметику. І можемо теж приблизно говорити про його вік.
Завдяки чому Калнишевський зробив кар’єру на Січі?
Сталося так, що у Кущівському курені, з якого він починав свій шлях на Січі, було багато земляків і деякі родичі з Посулля. Тому родинний і земляцький зв'язок відіграв значну роль у початковому старті Калнишевського. І перша документальна звістка про нього датується 1754 роком, коли він був військовим осавулом. Саме спираючись на монолітне становище земляків, Калнишевський зміг піднятися на перших кар’єрних щаблях.
Чому після зруйнування Січі кошового отамана Петра Калнишевського так жорстко покарали?
Діяльність Запорозької Січі суперечила загальній політиці Російської імперії та імператриці Катерини ІІ, яка управління державою максимально уніфіковувала. А Запорожжя, автономна територія з власною військовою та й політичною організацією, дуже суперечило цим уявленням про «ідеальну державу».
Але ж чи настільки Калнишевський завинив персонально перед монархією Романових? На це питання можна дати обережну відповідь, що персональної вини він не мав. Хоча йшлося, звинувачення було 1767 року полковий старшина Павло Савицький написав донос на Калнишевського, що, мовляв, Калнишевський роздратований російським урядуванням в Україні, зокрема у Новоросійській губернії, що відділяла Запорожжя від Гетьманщини, готується перейти до турецького підданства. Цей донос, написаний за 8 років до арешту кошового, відіграв важливу роль у тому, що Калнишевського заарештували і ув’язнили.
Хто і за що упік Калнишевського на Соловки?
Особиста позиція Григорія Потьомкіна – на 1775 рік він був губернатором Новоросійської губернії – якраз в тому і полягала, щоб нейтралізувати Калнишевського та його найближче оточення. Оскільки саме на Калнишевському була зав’язана владна вертикаль Запорожжя. Прибираєш Калнишевського – все управління Запорожжям розвалюється.
А Запорожжя, його правобережна частина тим самим може відійти до Новоросійської губернії, як і сталося після червня 1775 року – лівобережна відійшла до Азовської губернії. Але ж саме Калнишевський заважав Потьомкіну розширювати Новоросійську губернію і далі збільшувати свої повноваження за рахунок такого територіального розширення.
В яких умовах відбував покарання Калнишевський на Соловках?
Ув’язнення, хоч би в яких умовах в’язня утримують, це завжди дуже погано для самого в’язня.
Щодо умов утримання. Ми знаємо напевне, що щороку з секвестрованого майна Калнишевського, що надійшло до скарбниці Новоросійської губернії, за підписом Потьомкіна виділяли 360 рублів. Тобто майже по одному рублю на один день. Для порівняння: на річне утримання ченця Соловецького монастиря, згідно тогочасного статуту обителі, виділяли 9 рублів. 360 рублів і 9 рублів. І те, що Петро Калнишевський, будучи в ув’язненні, міг робити великі, коштовні вклади до монастирської ризниці, говорить про його значні фінансові можливості.
У жодному разі він не сидів у земляних ямах, як про це стверджують монастирські перекази, засвідчені Дмитром Яворницьким та російським дослідником Михайлом Колчиним. Від зазначених авторів і походить те уявлення, що, мовляв, Калнишевського тримали в підземеллі «в кількох аршинах нечистот». Це, звісно, монастирська плітка, яка була не критично сприйнята дослідниками і запущена до літературного обігу.
І ще раз зверну увагу на археологічне дослідження 2015 року, дослідження антропологом кістяка Калнишевського не виявило ознак дистрофічних змін. Тобто він не мав обмеження ані в їжі, ані в русі. За цими об’єктивними даними можемо говорити, що умови його ув’язнення були кращими, ніж у пересічних в’язнів.
